Кримінально-виконавчий кодекс України Науково-практичний коментар (стр. 156 из 157)

4.

Невиконанням обов'язків вважається, коли засуджена особа не виконала хоча б одного з обов'язків, які було покладено на неї судом (наприклад, не з'являється до інспекції два і більше разів підряд без поважних причин). Подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням надсилається до суду протягом місяця після встановлення таких фактів. До суду разом з поданням надсилаються особова справа та всі матеріали, що свідчать про невиконання засудженою особою покладених на неї судом обов'язків, притягнення до адміністративної відповідальності, ухилення від контролю за її поведінкою. У поданні вказується, коли і які порушення допустила засуджена особа, які заходи впливу до неї застосовувалися. У разі задоволення подання особова справа залишається та зберігається в суді, а при відмові в задоволенні — повертається до інспекції.

5. У разі відмови суду в задоволенні подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням таке подання надсилається до суду повторно, якщо засуджена особа знову притягувалась до адміністративної відповідальності або і далі не виконує покладені на нею судом обов'язки. У день закінчення іспитового строку, у разі відмови судом у задоволенні подання інспекції, до суду надсилається подання про звільнення такої засудженої особи від призначеного їй покарання.

6. Стосовно засудженої особи, яка виконала покладені на неї судом обов'язки та не вчинила нового злочину (що підтверджується вимогою про судимість та притягнення до кримінальної відповідальності з підрозділів інформаційних технологій головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управлінь МВС України в областях, місті Севас- тополі та на транспорті), після закінчення іспитового строку до суду направляються подання та особова справа засудженої особи для вирішення питання про звільнення її від призначеного покарання. Якщо останній день іспитового строку припадає на вихідний чи святковий день, то подання направляється до суду в перший робочий день після них. У поданні вказується, як засуджена особа зарекомендувала себе під час перебування на обліку, як виконувала обов'язки, як характеризується за місцем роботи, навчання чи проживання.

7. Стосовно звільнених від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, та звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, інспекція спільно з відповідними органами внутрішніх справ здійснює контроль також щодо таких питань: чи не відмовилася жінка від дитини та чи не передала її до дитячого будинку? чи не зникла з місця проживання? чи не ухиляється від виховання дитини та догляду за нею? Якщо засуджена особа порушує вимоги, установлені для неї законодавством, що свідчить про її небажання стати на шлях виправлення, до суду надсилаються подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням (звільнення від відбування покарання) і направлення засудженої особи для відбування призначеного за вироком суду покарання та особова справа засудженої особи.

Залежно від поведінки звільненої від відбування покарання вагітної жінки чи жінки, яка має дитину віком до трьох років, після досягнення дитиною трирічного віку або в разі смерті дитини інспекція надсилає до суду подання (разом з особовою справою) для вирішення питання про звільнення її від відбування покарання або заміну покарання більш м'яким чи направлення засудженої особи для відбування покарання, призначеного вироком суду.

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року.

2. З набранням чинності цим Кодексом втрачають чинність:

Виправно-трудовий кодекс України ( 3325-07 ) від 23 грудня

1970 року (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971р., додаток до №

1,

ст. 6) із змінами, внесеними до нього;

Закон Української РСР «Про затвердження Виправно-трудового кодексу Української РСР» (3325а-07) (Відомості Верховної Ради

УРСР, 1971 р., № 1, ст. 6);

1971 року «Про порядок введення в дію Виправно-трудового ко- 554 555

Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 19 травня

дексу Української РСР» (3636-07) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., N 21, ст. 154);

Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 22 червня 1984 року «Про затвердження Положення про порядок і умови виконання в Українській РСР кримінальних покарань, не зв'язаних із заходами виправно-трудового впливу на засуджених» (7193-10)

(Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., № 27, ст. 511);

Закон Української РСР «Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР «Про затвердження Положення про порядок і умови виконання в Українській РСР кримінальних покарань, не зв'язаних із заходами виправно-трудового впливу на засуджених» (8075-10) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., №51,ст. 1124).

3. Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення у відповідність із цим Кодексом застосовуються у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

4. До створення відповідних умов для функціонування кримінально-виконавчої інспекції зберігається існуючий порядок обліку осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання, та здійснення контролю за їх поведінкою, але не довше ніж п'ять років після набрання чинності цим Кодексом.

5. До законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію» (565-12), а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.

6. Кабінету Міністрів України у шестимісячний термін з дня опублікування цього Кодексу: подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо

приведення законів України у відповідність із цим Кодексом;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим

Кодексом; відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття норма-

тивно-правових актів, передбачених цим Кодексом;

забезпечити приведення міністерствами та іншими централь-

ними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Кодексом.

Президент України Л. КУЧМА

м. Київ, 11 липня 2003 року

№ 1129-1V

ЗМІСТ

Від авторів ............................................................................................ З

КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ ....... 5

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА .......................... 5

Розділ І.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ .................................................................... 5

Глава 1.

Кримінально-виконавче законодавство України .......................... 5

Глава 2.

Правовий статус засуджених ...................................................... 33

Глава 3.

Органи і установи виконання покарань ...................................... 52

Глава 4.

Нагляд і контроль за виконанням кримінальних

покарань. Участь громадськості у виправленні

і ресоціалізації засуджених .......................................................... 71

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА ..................................................................... 85

Розділ II.

ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ, НЕ ПОВ'ЯЗАНИХ

З ПОЗБАВЛЕННЯМ ВОЛІ ................................................................ 85

Глава 5.

Виконання покарання у виді штрафу .......................................... 85

Глава 6.

Виконання покарання у виді позбавлення

військового, спеціального звання, рангу, чину або

кваліфікаційного класу ................................................................. 94

Глава 7.

Виконання покарання у виді позбавлення права

обіймати певні посади або займатися певною

діяльністю ..................................................................................... 102

Глава 8.

Виконання покарання у виді громадських робіт ........................ 119

Глава 9.

Виконання покарання у виді виправних робіт ........................... 137

557

Глава 10.

Виконання покарання у виді службових обмежень

для військовослужбовців ............................................................ 169

Глава 11.

Виконання покарання у виді конфіскації майна ........................ 173 Глава 12.

Виконання покарання у виді арешту ............ , ............................ 182 Глава 13.

Виконання покарання у виді обмеження волі ............................ 201 Глава 14.

Виконання покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців ................. 233 Розділ III.

ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ

ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ ..................................................................... 263

Глава 15.

Загальні положення виконання покарання

у виді позбавлення волі .............................................................. 263

Глава 16.

Режим у колоніях та засоби його забезпечення ....................... 332 Глава 17.

Умови відбування покарання в колоніях ................................... 356