Кримінально-виконавчий кодекс України Науково-практичний коментар (стр. 75 из 157)

3. Здійснення визначення виду установи виконання покарань, суджених до позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення де повинен відбувати покарання засуджений до позбавлення волі волі, здійснюється комісіями з питань розподілу, направлення та ґрунтується на класифікації цих осіб. переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення

У науці кримінально-виконавчого права під класифікацією за- волі (далі — Регіональні комісії), що утворюються в територіальних органах управління Державного департаменту України з питань

суджених до позбавлення волі розуміють розподіл їх на відносно виконання покарань, та Апеляційною комісію Державного департаменту однорідні категорії за певними ознаками для створення найбільш

ефективних умов у досягненні цілей покарання. України з питань виконання покарань з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення

На основі загальновизнаних досягнень сучасної думки з урахуванням волі (далі — Апеляційна комісія), що утворюється в Державному принципових і практичних позицій у сфері поводження з засудженими департаменті України з питань виконання покарань (далі —

Європейські пенітенціарні правила у ст.12 рекомендують проводити Департамент). класифікацію засуджених до позбавлення волі з метою: а) відокремити

Регіональна комісія у своїй діяльності керується Конституцією та ув'язнених, яких в силу їх кримінального минулого або особистих якостей, доцільно ізолювати від інших, а також тих, хто може негативно законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів вплинути на інших засуджених; б) розмістити ув'язнених таким чином, України, наказами, розпорядженнями, рішеннями, вказівками, щоб полегшити виправний вплив та їх соціальну реадаптацію, роз'ясненнями та методичними рекомендаціями Державного враховуючи при цьому вимоги управління і безпеки. департаменту України з питань виконання покарань.

4. Первинна та вторинна класифікація засуджених до позбавлення Підставою для визначення колонії з необхідним рівнем безпеки, де волі є двома окремими видами, які випливають один із одного в процесі засуджені до позбавлення волі будуть відбувати покарання, є вирок суду виконання покарання, однак мають різні цілі й первинна класифікація та інші матеріали, які характеризують засудженого. Регіональна комісія детермінує вторинну. Наявність саме двох видів (етапів) класифікації відповідно до покладених на неї завдань:

засуджених до позбавлення волі обумовлює наявність щонайменше двох — здійснює у межах своєї компетенції визначення рівня безпеки суб'єктів, які її здійснюють. Первинна класифікація засуджених виправної колонії, переведення засуджених до позбавлення волі, проводиться Державним департаментом України з питань виконання направлення та розподіл осіб, засуджених до позбавлення волі, до покарань (а точніше Регіональними комісіями, що створюються у всіх установ виконання покарання у межах регіону або відповідно до вимог областях і діють при слідчих ізоляторах) шляхом визначення рівня Інструкції запитує у Державному департаменті України з питань безпеки колонії, вторинна — безпосередньо адміністрацією виправних виконання покарань наряди на направлення засуджених осіб до установ установ при розміщенні засуджених у тій чи іншій дільниці. виконання покарань;

5. При визначенні виду колонії здійснюється так звана первинна — направляє відповідні матеріали на розгляд Апеляційної комісії; класифікація засуджених до позбавлення волі, тобто розподіл засуджених — узагальнює практику застосування законодавства з питань, Що на певні групи, який, перш за все, має на меті створення оптимальних належать до її компетенції, розробляє пропозиції про вдосконалення умов для реалізації кари та індивідуального попередження. законодавства і нормативно-правових актів та в установленому порядку вносить їх на розгляд Апеляційної комісії;

265

264

— забезпечує апробацію та впровадження інформаційних технологій у практику своєї діяльності та здійснює їх інтеграцію в інформаційну систему Департаменту;

— організовує підготовку, підвищення кваліфікації та стажування членів Регіональної комісії; вносить пропозиції до Департаменту щодо вдосконалення її діяльності;

— здійснює іншу діяльність у межах своїх повноважень та покладених на неї завдань.

Регіональна комісія має право залучати спеціалістів установ і органів кримінально-виконавчої системи та інших відомств за погодженням з їх керівниками для розгляду і вирішення питань, що належать до її компетенції; проводити в установах та органах кримінально-виконавчої системи соціальні дослідження.

Комісію очолює голова (перший заступник начальника територіального органу управління Департаменту за посадою), який має двох заступників (заступника начальника територіального органу управління Департаменту з соціально-виховної та психологічної роботи та начальника слідчого ізолятора за посадою).

Голова Комісії здійснює керівництво діяльністю Регіональної комісії, несе персональну відповідальність за виконання покладених на Комісію завдань щодо законності прийнятих рішень, визначає ступінь відповідальності членів Комісії, затверджує структуру Комісії в межах чисельності її членів, затверджує положення про Комісію та функціональні обов'язки її членів, видає в межах своєї компетенції рішення та розпорядження, організовує і контролює їх виконання, діє від імені Комісії і представляє її у державних та громадських організаціях і установах.

Заступники голови Регіональної комісії та її члени призначаються та звільняються наказами начальників територіальних органів управління Департаменту за поданням голів Регіональних комісій. До складу комісії входять: начальники відділу, відділення (групи) по контролю за виконанням судових рішень, начальники медичної служби, начальники оперативного відділу, (відділення) територіального органу управління Департаменту та слідчого ізолятора. До складу комісії можуть включатись також інші фахівці.

Вищевказані особи виконують функцію розподілу засуджених на «громадських засадах», тобто поряд із виконанням основних функціональних обов'язків. Вони зобов'язані відвідувати СІЗО і розглядати матеріали особових справ засуджених без їх особистої присутності.

Контроль за діяльністю Регіональних комісій покладається на першого заступника Голови Департаменту. Регіональні та Апеляційна комісії підзвітні й підконтрольні Голові Департаменту.

8. Розподіл та направлення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі, до установ виконання покарань здійснюється на

підставі ст. 12, 64 ,65 КК України та ст. 11, 18, 19, 86, 87, 92, 93, 101,138,140,147 КВК України, за відповідними індивідуальними чи персональними нарядами.

При цьому важливого значення набуває вірне визначення наявності чи відсутності у осіб попередніх судимостей. Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України (постанова № 16 від 26.12.2003 р.), судимість є правовим станом особи, який виникає у зв'язку з її засудженням до кримінального покарання і за зазначених у законі умов тягне настання для неї певних негативних наслідків, і що правильне застосування правових норм про судимість, її погашення чи зняття має важливе значення, зокрема, для вирішення питання визначення виду установи виконання покарань (наприклад, при визнанні особи двічі судимою за вчинення певних категорій злочинів, в результаті чого визначається відбування покарання в установах різного рівня безпеки, враховуються виключно не зняті та непогашені судимості).

Під час розгляду питання визначення виду установи, в яких вирішується питання про наявність чи відсутність судимості, Регіональні комісії в першу чергу повинні керуватися вироком суду. Зазвичай, установивши, що попередня судимість погашена, суди зазначають у вироку, що особа не має судимості, з посиланням на відповідні норми КК 1960 р. чи КК 2001 р., залежно від того, за яким законом вирішено це питання.

Однак на практиці достатньо часто трапляються випадки, коли суд при винесенні вироку не мав повної інформації про судимості осіб, в результаті чого ці дані не повністю вказуються у вироку. Водночас, за правилами, встановленим КПК України, у вироку відображаються тільки не зняті та непогашені у встановленому порядку судимості. В даних випадках при прийнятті рішення Регіональна комісія отримує інформацію в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи, у відповідних облікових установах органів внутрішніх справ чи виконання покарань, оскільки погашення судимості не потребує посвідчення спеціальним рішенням суду чи іншим документом.

266 267

При з'ясуванні питання щодо погашення чи зняття судимості, вказаної у вимозі управління оперативної інформації, Регіональні комісії (як і судові органи) керуються вимогами ст. 55 КК України (1960 р.) та ст. 8891, 108 КК України (2001 р.). При цьому враховується як те, що згідно з п. 11 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» КК 2001 р. правила щодо погашення і зняття судимості, встановлені КК 1960 р., поширюються на осіб, які вчинили злочини до набрання чинності новим Кодексом, за винятком випадків, коли відповідно до його положень пом'якшується кримінальна відповідальність цих осіб (про пом'якшення криміналь-