Кримінально-виконавчий кодекс України Науково-практичний коментар (стр. 78 из 157)
20. Засуджені до позбавлення волі, які за висновком начальника медичної частини СІЗО потребують стаціонарного лікування у лікувальних закладах при установах, або лікувальних закладах Міністерства охорони здоров'я України, направляються до зазначених установ. Тобто щодо таких осіб вид установи виконання покарань визначається на загальних підставах, але спочатку вони направляються на лікування до відповідної установи, після чого етапуються до колонії, що була їм визначена Регіональною чи Апеляційною комісіями.
| покарань та медичних відділів його територіальних 274 275 |
21.
Направлення на лікування здійснюється за нарядами медичного управління Державного департаменту України з питань виконання управлінь встановленого зразка, згідно закріплення, установленого наказом Державного департаменту України з питань виконання-покарань від 31.01.2002 р. № 28 (із змінами, затвердженими наказом від 17.05.2003 № 78), з урахуванням Переліку показань і протипоказань для направлення хворих засуджених до спеціалізованих лікарень (відділень). Етапування на лікування знову засуджених осіб із слідчих ізоляторів здійснюється управлінням (відділом) Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим, областях згідно з листом про направлення хворого на лікування (про перелік лікувальних закладів кримінальновиконавчої системи та категорії хворих, які в них лікуються, дивись коментар до статті 92 КВК України).Медичне управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в окремих випадках має право видавати наряди для направлення хворих засуджених на лікування, незалежно від закріпленості лікувальних закладів кримінально-виконавчої системи. Термінова медична допомога засудженим надається найближчим лікувальним закладом, де така медична допомога може бути надана.
22. Про категорії засуджених, які відбувають покарання в установах того чи іншого виду, дивись коментар до статті 18 КВК України.
Стаття 87. Направлення засуджених до позбавлення волі для відбування покарання
Особи, засуджені до позбавлення волі, направляються для відбування покарання не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили. Протягом цього строку засуджений має право на короткострокове побачення з близькими родичами. Порядок направлення засуджених до виправних і виховних колоній визначається нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань.
1. Засудження до позбавлення волі багато в чому втратило б своє значення, якби приведення вироку до виконання відклада лось на невизначений строк та засуджений фактично тривалий час залишався б поза дією режиму відбування покарання та виправно го впливу. Враховуючи це, законодавець і визначив граничний строк, протягом якого засуджений до позбавлення волі повинен бути направлений для відбування покарання, спеціального обгово ривши умови, за яких він може бути тимчасово залишений у слід чому ізоляторі (дивись коментар до статті 89 КВК України).
2. Направлення засудженого для відбування покарання можли ве тільки після вступу вироку в законну силу (про порядок вступу
вироку в законну силу та випадки направлення засудженого до дільниці тимчасового слідчого ізолятора на території виправних установ дивись коментар до ст. 4 КВК України).
3. Закон встановлює, що засуджені особи направляються для відбування покарання не пізніше 10-денного строку з дня набрання вироком законної сили, або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили. Тобто, в законі надані дві точки обчислення строку, в межах якого засуджений повинен бути направлений для відбування покарання. Про причини такого підходу дивись коментар до статті 36 КВК України.
4. Встановлення строку, у межах якого засуджений повинен бути направлений для відбуття покарання, окрім причин, викладених у п. 1, важливо також тому, що адміністрації місця попереднього ув'язнення, звідки буде направлятися засуджений, потребується деякий час на підготовку відповідних документів, які є необхідними для відправки засудженого та забезпечення належних умов його слідування до місця відбування покарання.
5. Хоча в законі це прямо не передбачено, однак дотримання 10денного строку можливо не завжди. З об'єктивних причин (наприклад, несвоєчасне надходження документів щодо попередніх судимостей особи, що не дає змогу визначити йому вид установи виконання покарань; необхідність додаткового з'ясування в суді тих чи інших обставин тощо) засуджений може бути направлений до місця відбування покарання «з запізненням». У подібних випадках направлення засудженого повинно бути здійснено негайно після отримання необхідних документів.
6. У ч. 2 статті, що коментується, закріплене право засудженого на короткострокове побачення з близькими родичами протягом строку з моменту вступу вироку в законну силу або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили до його відправлення у виправну установу. У випадках, коли відправлення засудженого до місця відбування покарання здійснити протягом встановленого в законі 10-денного строку неможливо, дане право може бути реалізоване протягом всього терміну тримання такого засудженого у слідчому ізоляторі.
7. Адміністрація слідчого ізолятора зобов'язана сповістити сім'ю засудженого про місце, де він буде відбувати покарання і його поштову адресу. Якщо цей обов'язок нею не виконаний — члени сім'ї вправі звернутися зі скаргою до відповідного територіального Управління, Державного департаменту України з питань виконан ня покарань, прокурора або оскаржити дії адміністрації в суді.
Стаття 88. Переміщення засуджених до позбавлення волі 1.
| переміщуються в разі необхідності з одного місця відбування покарання в інше під вартою. 277 276 |
Засуджені направляються до місця відбування покарання і
2.
Переміщення засуджених під вартою здійснюється з додержанням правил тримання: чоловіки окремо від жінок; неповнолітні — від дорослих; підслідні, які притягуються до кримінальної відповідальності по одній справі, — окремо між собою; засуджені до довічного позбавлення волі — окремо від інших категорій. Хворі на активну форму туберкульозу легенів, психічнохворі — окремо між собою і окремо від здорових, у разі потреби за висновком лікаря — в супроводі медичного працівника. 3. При переміщенні засуджених під вартою їм забезпечуються необхідні побутові і санітарно-гігієнічні умови.
4. При переміщенні засуджених під вартою вони забезпечуються колонією (органом-відправником) одягом і взуттям за сезоном, а також харчуванням за встановленими нормами на весь період прямування. 5. Переміщення засуджених під вартою здійснюється за рахунок
держави.
6. Порядок переміщення засуджених під вартою визначається нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства внутрішніх справ України відповідно до цього Кодексу.
1. Засуджені направляються до місця відбування покарання і переміщуються в разі необхідності з одного місця до іншого під вартою. Дане перевезення являє собою планове автомобільне пере міщення засуджених до позбавлення волі спеціальним транспор том до місць відбування покарання. Такі перевезення здійснюють відповідно до плану-графіка, що складається з урахуванням заліз ничних маршрутів та потреби у перевезенні в межах даної області, виходячи з наявної практики.