Кримінально-виконавчий кодекс України Науково-практичний коментар (стр. 80 из 157)
2. Нормативно врегульовані цілі залишення засуджених в ко лонії максимального рівня безпеки та слідчому ізоляторі, коло та ких осіб та гарантії їх прав.
Виконання засудженими господарських робіт досить часто пов'язане зі спілкуванням між собою та особами, що ними обслуговуються (слідчозаарештованими). Щоб не допустити заборонені зв'язки, порушення правил ізоляції, в законі передбачено, що в колонії максимального рівня безпеки (слідчому ізоляторі) для господарського обслуговування можуть бути залишені тільки засуджені, які: а) вперше засуджених до позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості чи тяжкі злочини (про поняття особи, вперше засудженої до позбавлення волі дивись коментар до статті 86 КВК України); б) дали згоду на залишення їх у колонії максимального рівня безпеки (слідчому ізоляторі). Недотримання хоча б однієї з перелічених вимог тягне негативне вирішення питання про залишення засудженого в колонії максимального рівня безпеки чи слідчому ізоляторі.
3. Порядок відбору засуджених до роботи у господарчій обслузі регламентований Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань та нормативно-правовими актами з питань тримання і поведінки осіб, взятих під варту, і засуджених у слід чих ізоляторах Державного департаменту України з питань вико нання покарань.
Відповідно до цих нормативно-правових актів, можуть бути залучені до робіт з господарського обслуговування тільки засуджені, які характеризуються позитивно. Відбір засуджених для виконання робіт з господарського обслуговування установ виконання покарань, а також для заміщення майстрів, бригадирів та нарядників проводиться начальниками відповідних служб, за погодженням з відділами нагляду і безпеки, оперативними службами та відділами по контролю за виконанням судових рішень, після їх медичного обстеження. При цьому відбір того чи іншого засудженого є правом адміністрації установи, а не її обов'язком (тобто відбір здійснюється виходячи з потреб установи, а не бажання засудженого).
4. При відборі засуджених для господарського обслуговування в колонії максимального рівня безпеки чи слідчому ізоляторі вра ховується і реальність виконання рішення суду про стягнення алі ментів та матеріальної шкоди, що спричинена злочином. Викорис тання на господарських роботах засуджених, які мають виконавчі
листи, недоцільно. Вони зазвичай направляються для відбування покарання в колонію.
5. Залишення засудженого для роботи з господарського обслу говування чи благоустрою оформлюється наказом начальника слідчого ізолятору. Копія наказу і заява засудженого долучаються до його особової справи.
Саме з моменту видання наказу засуджений вважається таким, який зарахований до господарської обслуги. Оскільки у ст. 87 КВК України встановлено загальний строк направлення засудженого до місця відбування покарання — 10 діб, це положення поширюється і на осіб, відносно яких вирішується питання про зарахування до господарської обслуги. Тобто, остаточне його вирішення (видання наказу про зарахування) повинно відбуватися також не пізніше 10-денного строку з дня набрання вироком законної сили або з дня надходження з суду розпорядження про його виконання.
6. Для вирішення питання про зарахування засуджених в господарську обслугу колонії максимального рівня безпеки закон встановлює дещо іншу процедуру — такі особи направляються не за наказом начальника установи, а виключно за відповідною вказівкою державного департаменту України з питань виконання покарань. У той же час на них поширюються загальні правила відбору.
7. Крім зазначених в законі категорій засуджених не дозволяється залишати для роботи з господарського обслуговування: а) іноземних громадян (як дальнього, так і ближнього зарубіжжя) та осіб без громадянства; б) колишніх військовослужбовців, засуджених за самовільне залишення частини та дезертирство; в) колишніх співробітників правоохоронних органів (про їх перелік дивись коментар до статті 51 КВК України), але не всіх, а лише засуджених за тяжкі та особливо тяжкі злочини; г) осіб, засуджених за злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотиків; д) засуджених за розкрадання зброї, боєприпасів; є) осіб, які не мали постійного місця проживання.
8. Штатна чисельність засуджених, які залишаються для роботи з господарського обслуговування слідчих ізоляторів, не може перевищувати 7 % від загальної кількості місць у слідчих ізоляторах (а не числа утримуваних).
9. Для благоустрою, проведення поточного і капітального ремонту, на підставах, згідно з якими засуджені залишаються для роботи з господарського обслуговування, створюються ремонтно-будівельні бригади. Праця засуджених оплачується за рахунок коштів, виділених для проведення ремонтних робіт.
| ра може здійснюватись у виняткових випадках тільки під конвоєм 282 283 |
10.
Засуджені, залишені для роботи з господарського обслугову вання чи благоустрою слідчого ізолятора, працюють за розпоря дженням адміністрації під постійним наглядом і охороною. Виве дення цієї категорії засуджених за межі території слідчого ізолято і на роботи, пов'язані з матеріальним забезпеченням, упорядкуванням і підтриманням у належному технічному стані будинків і споруд слідчого ізолятора. Виведення цих засуджених на роботи у нічний час (крім аварійних випадків) забороняється.11. Зарахування засудженого до господарської обслуги не утворює в адміністрації слідчого ізолятора чи колонії максимального рівня безпеки обов'язку тримати таку особу в даній установі до звільнення. Вона може (наприклад, при скороченні обсягу робіт, зміні поведінки тощо) бути відправлена адміністрацією в колонію для подальшого відбування покарання. Відправлення до колонії може мати місце і тоді, коли засуджений, що раніше дав згоду працювати в слідчому ізоляторі чи колонії максимального рівня безпеки, побажає відбувати покарання в виправній установі визначеного Регіональною комісією рівня. Прохання засудженого про це повинно бути викладено у письмовій формі та підлягає задоволенню.
Стаття 90. Тимчасове залишення засудженого в слідчому ізоляторі і переведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора У порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України (1001-05,1002-05,1003-05), засуджений при необхідності провадження слідчих дій у справі про злочин, вчинений іншою особою або цією ж особою, за який вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді може бути тимчасово залишений в слідчому ізоляторі або переведений з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора.
1. Тимчасове залишення засудженого в слідчому ізоляторі і пе реведення засудженого з арештного дому, виправного центру, дис циплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора може мати місце у випадках:
а) необхідності провадження за участю цього засудженого слід
чих дій у справі про злочин, вчинений іншою особою;
б) необхідності провадження за участю цього засудженого слід чих дій у справі про злочин, вчинений цією ж особою (за умови, що за вчинення даного злочину особа ще не була засуджена);
в) у зв'язку з розглядом у суді справи про злочин, вчинений ін
шою особою;
г) у зв'язку з розглядом у суді справи про злочин, вчинений цією ж особою (за умови, що за вчинення даного злочину особа ще не була засуджена).
2. У коментованій статті встановлено, що тимчасове залишення засудженого в слідчому ізоляторі і переведення засудженого з
арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора, здійснюється в порядку, передбаченому КПК України.
у ст. 410-1 КПК України встановлено лише одну підставу для тимчасового залишення або переведення засудженого з установи виконання покарань до слідчого ізолятору — необхідність провадження слідчих дій у справах інших осіб (тобто як свідки, потерпілі тощо).
Однак необхідність участі засудженого у провадженні процесуальних дій по іншій кримінальній справі може виникнути не тільки в період попереднього слідства цієї справи, а й після направлення її до суду. Тому цілком закономірним є те, що зі змісту ст. 410-1 КПК України випливає ще одна підстава для тимчасового залишення або переведення засудженого з установи виконання покарань до слідчого ізолятора — необхідність його участі в судовому розгляді справи про злочин, вчинений іншою особою.
3. Питання тимчасового залишення засудженого або його пере ведення до слідчого ізолятора вирішуються слідчим або органом дізнання.
При цьому воно може мати місце тільки з санкції прокурора чи постанови суду, залежно від того, якою необхідністю викликана потреба у тимчасовому залишенні засудженого або його переведенні до слідчого ізолятору.
Санкцію на тимчасове залишення засудженого або його переведення до слідчого ізолятора у зв'язку з необхідністю провадження слідчих дій у справах інших осіб може дати прокурор Автономної Республіки Крим, області, прокурор міста Києва, а також прирівняні до них прокурори, заступник Генерального прокурора України та Генеральний прокурор України.
Залишення засудженого або його переведення з установи виконання покарань до слідчого ізолятора у зв'язку з необхідністю його участі в судовому розгляді справи про злочин, вчинений іншою особою, може мати місце за постановою суду.
4. Закон обмежує строки, на які засуджений з вищевказаних підстав може бути тимчасово залишений або переведений до слід чого ізолятора.