4. Закон вимагає, щоб засуджений до позбавлення волі відбував весь строк призначеного покарання в одній виправній чи виховній колонії, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його постійного місця проживання до засудження. Багаторічна практика підтвердила доцільність цієї вимоги. Адміністрація установи виконання покарань має можливість всебічно вивчати особу злочинця, застосовувати до нього індивідуальну програму виховного впливу.
5. Із встановленого загального правила в законі передбачені винятки. Так, переведення засудженого для подальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої допускається за виняткових обставин, які перешкоджають засудженому залишатися у цій колонії.
Закон не визначає перелік таких підстав. Проте всі вони повинні бути пов'язані з особою засудженого, а не його рідними. Тому не може служити підставою переводу погіршення матеріального стану родини засудженого, хвороба його рідних тощо.
6. Під винятковими обставинами, які перешкоджають засудже ному залишатися у цій колонії, потрібно розуміти, наприклад, таку поведінку засудженого, яка робить неможливим його перебування у даному оточенні в силу негативних нахилів засудженого. Винят ковими обставинами можуть виступати також необхідність: а) за безпечення особистої безпеки засудженого чи засуджених (того, що переводиться, або тих, котрі залишаються); б) переведення до ін шої установи з метою полегшення розкриття злочину; в) уникнен ня інших надзвичайних обставин в установі тощо.
У випадку хвороби засуджений тимчасово може бути переведений до лікувальної установи. Після одужання він повертається в колонію, де перебував раніше.
7. Порядок вирішення питань переводу засудженого до іншої установи залежить від того, здійснюється він у межах однієї області чи носить характер міжобласного. У першому випадку питання вирішується Регіональною комісією територіального управління Державного департаменту України з питань виконання покарань після всебічного вивчення підстав, думки адміністрації та характеристики засудженого; у другому — Апеляційною комісією Державного департаменту України з питань виконання покарань (про порядок звернення до вказаних комісій та їх склад дивись коментар до статті 86 КВК України).
8. Перевід засуджених з однієї установи виконання покарань до іншої, але іншого рівня безпеки, також передбачений законом (дивись коментар до статей 100, 101 КВК України).
Стаття 94. Структурні дільниці виправних і виховних колоній
1. У виховних колоніях створюються такі дільниці: карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації; соціальної адаптації.
У виправних колоніях мінімального і середнього рівня безпеки створюються такі дільниці: карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації; посиленого контролю; соціальної реабілітації.
У виправних колоніях максимального рівня безпеки створюються такі дільниці: карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації; посиленого контролю.
Вказані дільниці ізолюються одна від одної.
2. У дільниці карантину, діагностики і розподілу тримаються всі новоприбулі до колонії засуджені.
3. У дільниці ресоціалізації тримаються засуджені, які направлені з дільниці карантину, діагностики і розподілу, а також переведені з інших дільниць у порядку, встановленому цим Кодексом.
4. У дільниці посиленого контролю тримаються засуджені, які під час перебування в дільниці карантину, діагностики і розподілу виявили високий ступінь соціально-педагогічної занедбаності і потяг до продовження протиправної поведінки, а також засуджені, які не проявили готовності до самокерованої соціально-правомірної поведінки і переведені з інших дільниць у порядку, встановленому
цим Кодексом.
| праці і яким до звільнення залишається не більше шести місяців. 6. У дільниці соціальної реабілітації тримаються засуджені, які направлені з дільниці карантину, діагностики і розподілу, а також переведені з дільниці ресоціалізації в порядку, встановленому цим Кодексом. 300 301 |
5. У дільниці соціальної адаптації тримаються засуджені, які правомірно себе поводять і сумлінно ставляться до навчання та
7. Організація роботи дільниць виправних і виховних колоній регламентується цим Кодексом і нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань. 1. Важливими принципами кримінально-виконавчого законодавства України є диференціація та індивідуалізація виконання покарань, раціональне застосування примусових заходів і стимулювання права слухняної поведінки засуджених, поєднання покарання з виправним впливом. КВК України впроваджено прогресивну систему виконання та відбування кримінальних покарань, яка дозволяє ефективно використовувати засоби виправлення і ре-соціалізації, створювати умови для повернення засуджених після звільнення до самостійного соціальнонормативного життя. Новою сферою діяльності персоналу установ виконання покарань є робота, пов'язана зі зміною умов тримання засуджених в межах однієї колонії шляхом переведення до різних структурних дільниць. Зазначені положення відповідають Європейським в'язничним правилам (п. 12 та 67.1), у яких рекомендується мати в установах виконання покарань гнучку систему розподілу засуджених.
2. Стаття, що коментується, передбачає створення в колоніях наступних структурних дільниць: а) у виховних колоніях — карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації; соціальної адаптації; б) у виправних колоніях мінімального і середнього рівня безпеки — карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації; посиленого контролю; соціальної реабілітації; в) у виправних колоніях максимального рівня безпеки — карантину, діагностики і розподілу; ресоціалізації; посиленого контролю.
3. Засуджені, поміщені в дільницю карантину, діагностики і розподілу (далі — КДіР) піддаються первинному психолого-педагогічному та іншому вивченню, за результатами якого готуються пропозиції розподільчій комісії (або адміністративній комісії) установи щодо їх подальшого розподілу до дільниці ресоціалізації або посиленого контролю.
До дільниці ресоціалізації направляються засуджені, які не виявили стійкої схильності до порушення установленого порядку відбування покарання.
До дільниці соціальної реабілітації направляються засуджені за злочини, вчинені з необережності, злочини невеликої та середньої тяжкості, які не виявили стійкої схильності до порушення установленого порядку відбування покарання.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КВК України засуджені, які під час перебування в дільниці КДіР виявили високий ступінь соціально-педагогічної занедбаності і потяг до продовження протиправної поведінки. Також у дільниці посиленого контролю тримаються засуджені жінки, яким за вироком суду (за встановленим до 2001 р. порядком) було призначено відбувати частину строку покарання на тюремному ув'язненні.
4. Основними критеріями для направлення засуджених до дільниці посиленого контролю відповідно до Методичних рекомендацій Державного департаменту України з питань виконання покарань щодо організації роботи, пов'язаної із забезпеченням прогресивної системи відбування покарання в кримінально-виконавчих установах, є:
I. Поведінка засудженого під час перебування у дільниці КДіР (вона виступає основним критерієм для клопотання про направлен ня засудженого до дільниці посиленого контролю): а) свідома від мова виконувати вимоги установленого порядку відбування пока рання; б) допущення злісних порушень установленого порядку від бування покарання; в) фізичний опір представникам адміністрації; г) приниження людської гідності інших засуджених; д) створення конфліктних ситуацій із застосуванням фізичної сили; є) нав'язу вання та пропаганда серед засуджених злочинних традицій.
II. Відомості щодо поведінки засудженого до прибуття в коло нію, особистісна та кримінально-правова характеристика під час вивчення та спостереження у дільниці КДіР: а) систематичні по рушення режиму під час перебування у слідчому ізоляторі, не одноразові поміщення до карцеру (два та більше разів), перебуван ня на профілактичному обліку (наприклад, як схильний до нападу на адміністрацію, до членоушкодження тощо); б) переведення до колонії більш високого рівня безпеки або повернення з колонії нижчого рівня безпеки за злісне порушення установленого поряд ку відбування покарання; в) засудження за корисливо-насиль ницькі злочини (бандитизм, грабіж, розбій, вимагання); г) засу дження за вчинення умисного злочину середньої тяжкості в період відбування покарання у виді позбавлення волі; д) нетактовність та грубість з представниками адміністрації колонії; є) висока кримі ногенна зараженість (тобто, глибина і стійкість антисуспільної спрямованості особистості), послідовно-криміногенний тип осо бистості; ж) підвищена агресивність, погано стримувана імпуль сивна поведінка, упереджене відношення до оточуючих.
5. Підставою для направлення засудженого до дільниці посиленого контролю є клопотання начальника відділення соціально-психологічної служби дільниці КДіР та постанова начальника колонії, погоджена зі спостережною комісією.
| опитувальний аркуш з пропозиціями першого заступника начальника колонії, заступника на- 302 303 |
При наявності підстав, питання про направлення засудженого До дільниці посиленого контролю розглядається на засіданні профілактичної комісії колонії. Для цього готуються наступні документи: а) клопотанняхарактеристика, підписана начальником відділення соціальнопсихологічної служби дільниці КДіР та погоджена з заступником начальника колонії з соціально-виховної та психологічної роботи; б) психологічна характеристика; в) довідка про заохочення та стягнення; г) чальника колонії з соціально-виховної та психологічної роботи начальника відділу нагляду та безпеки, начальника оперативного відділу, начальника медичної частини; д) у разі необхідності рапорти, пояснення та клопотання інших представників адміністрації; є) медична довідка.