Умивальники для засуджених обладнуються в окремих приміщеннях з розрахунку один кран на 10 засуджених. Столові та консервні ножі маркуються, зберігаються у приміщеннях для вживання їжі засудженими та міцно прикріплюються на ланцюзі до столу. Ножиці маркуються і видаються засудженим за підписом у спеціальному журналі старшим днювальним, який забезпечує їх щоденне повернення.
Двері усіх приміщень гуртожитків в обов'язковому порядку обладнуються вікнами для здійснення нагляду за поведінкою засуджених розміром 250x250 см. Категорично забороняється встановлювати на цих дверях внутрішні замки або запори. Вимикачі освітлення в таких приміщеннях обладнуються ззовні. Дана норма не поширюється на службові кабінети працівників адміністрації колонії.
3. У приліжкових тумбочках засуджені мають право зберігати: засоби особистої гігієни, бритви, запальнички разового використання, електрокип'ятильники, підручники і учбове приладдя, літературу та періодичні видання, у т.ч. релігійного змісту, письмовий папір, зошити, прості олівці, авторучки, чорнило, стержні, конверти, марки у кількості, яка встановлена Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.
4. Згідно з Положеннями, що регламентують діяльність соціальнопсихологічної служби установи виконання покарань, відділення соціально-психологічної служби — як основна організаційна ланка в структурі установи виконання покарань — створюється Для безпосереднього забезпечення оптимальних умов відбування кримінального покарання у виді позбавлення волі та проведення із засудженими соціально-психологічної роботи, спрямованої на формування у них правослухняної поведінки і стимулювання становлення на життєву позицію, яка відповідає соціальним нормам.
| 310 311 |
5. У Методичних рекомендаціях Державного департаменту України з питань виконання покарань щодо класифікації засудже них та її врахуванні при формуванні відділень соціально-психоло- гічної служби та організації індивідуально-профілактичної роботи з Різними категоріями засуджених вказується, що при формуванні віДДІлень доцільно виходити з наступних класифікаційних крите-
ріїв: кримінально-правові; особистісні, тобто психолого-педагогіч-ні; соціально-демографічні (вік, рівень освіти, соціальне положення, рід занять до засудження тощо); медичні. При цьому визначальним критерієм повинен бути особистісний, оскільки поведінка засуджених визначається насамперед типом особистості, виразністю особистісних якостей. При розподілі засуджених рекомендується знаходити оптимальне співвідношення між засудженими різних класифікаційних груп. Не бажано формувати відділення, наприклад, лише з осіб однакового віку та зі схожим кримінальним минулим, оскільки це може призвести до групової замкненості та формування серед них негативних ціннісних орієнтацій.
В залежності від наявності у засудженого певних класифікаційних ознак складається індивідуальна програма соціально-виховної роботи та визначаються форми і методи виховної роботи.
6. За вказаними Методичними рекомендаціями відповідно до кримінально-правової характеристики слід враховувати характер вчиненого злочину та криміногенну зараженість особистості (тобто глибину і стійкість антисуспільної спрямованості особистості). Залежно від характеру вчиненого злочину (склад, мотив та засоби вчинення) пропонується виділяти групи осіб, засуджених за:
а) корисливі злочини — крадіжка, шахрайство та деякі інші кримінальні способи заволодіння чужим майном без застосування насильства.
б) агресивні (насильницькі) некорисливі злочини — це усі види кримінальної агресивної поведінки, крім тієї, яка має корисливу мету. Серед них в першу чергу виділяються: агресивні злочини проти життя, здоров'я та статевої недоторканності, честі та гіднос ті особи; насильницькі дії, що кваліфікуються в законі як зазіхан ня на державу, громадську думку, громадський порядок і порядок управління. Агресивна поведінка може здійснюватись без фізич ного або психічного насильства (вандалізм, посягання на честь, гідність, волю та інші права людини).
в) корисливо-насильницькі злочини — бандитизм, грабежі, розбої, вимагання тощо.
г) економічні злочини — корисливі зазіхання на чуже майно, які проявляються в розкраданні цього майна шляхом привласнен ня, розтрати та зловживання службовим становищем, а також інші корисливі злочини службовців та підприємців.
д) неагресивні злочини — правопорушення у галузі правосуддя, порядку управління, громадського порядку та громадської безпе ки тощо. До цієї ж групи злочинів відносяться злочини, вчинені з необережності.
7. Залежно від криміногенної зараженості засуджених рекомендується виділяти:
а) послідовно-криміногенний тип — формується в мікросередо-вищі,
де норми моралі і права систематично порушуються. Злочин
витікає зі звичного стилю поведінки і обумовлюється стійкими ан-тисуспільними поглядами, установками та орієнтаціями суб'єкта. Як правило, ситуація вчинення злочину активно створюється такими особами. У відношенні цих осіб можна з більшою долею достовірності прогнозувати негативну поведінку в місцях позбавлення волі, прагнення пристосувати у своїх інтересах інших засуджених.
б) ситуативно-криміногенний тип характеризується порушен ням моральних норм та вчинення правопорушень не злочинного характеру; формується та діє в суперечливому мікросередовищі. Злочин в значній мірі обумовлений несприятливою соціально-еко номічною, моральною та правовою ситуацією (знаходження в зло чинному формуванні, конфлікти з іншими особами тощо). До зло чину таку особу призводить його мікросередовище та попередній спосіб життя, закономірним розвитком якого є ситуація вчинення злочину. Поведінка таких засуджених суперечлива. Вони діють в основному стихійно. У даному типі переважають особи, які зло вживають алкоголем, наркотичними засобами.
в) ситуативний тип — це засуджені, які вчинили злочин під ви рішальним впливом ситуації, у деякій мірі для них незвичної і у якій іншими суб'єктами порушуються встановлені норми поведін ки. Аморальні елементи свідомості і поведінки такої особистості виражені незначно. У той же час такі засуджені можуть виправдо вувати свою і чужу протиправну поведінку, оскільки не знають правомірних і моральних засобів вирішення конфліктів.
8. При здійсненні класифікації засуджених за їх соціально-психологічною (особистісною) характеристикою, Державним департаментом України з питань виконання покарань пропонується враховувати такі критерії, як: рівень суспільної небезпеки; сфор-мованість правосвідомості та рівень моральної занедбаності; ставлення до умов відбування покарання; наявність або відсутність лідерських якостей. Виходячи зі ступеня виразності в особистості засудженого вказаних властивостей, умовно виділяють шість класифікаційних груп засуджених і, відповідно, пропонуються рекомендації щодо диференційованого виправного впливу на них.
До першої групи ним відносяться засуджені з позитивною соціальною установкою, сильним типом особистості, лідерськими якостями. Характерними рисами даного типу особистості називаються: Достатньо високий рівень інтелекту, що дозволяє здійснювати надійний контроль над емоціями; висока стійкість структури особистості; прагнення до організаторської діяльності; високий рівень мотивації, спрямованої на досягнення цілі; відсутність виражених агресивних тенденцій; розвинуте почуття соціальної чуйності; товариськість; спроможність до швидкого пристосування до навколишнього середовища та оточуючих; позитивне ставлення до праці.
Друга класифікаційна група — це засуджені, які мають потенційно позитивні соціальні установки, слабкий тип особистості. Вони Конформні, легко піддаються чужому впливу, лідерські риси в них
313
відсутні. Характерологічні риси цієї категорії в основному збігаються з першою групою, відрізняючись від неї наявністю таких якостей, як завищена оцінка власних чеснот, соціальна наївність.
Третя класифікаційна група включає засуджених, які не мають виражених особистісних якостей (так зване «болото»). Приблизно кожний третій представник даної групи характеризується наявністю стійко виражених психічних відхилень від норми. Вони можуть виявлятися в перекрученому сприйнятті дійсності, виникненні ідеї переслідування, що за певних умов може супроводжуватися неадекватними поведінковими реакціями аж до криміногенних.
У четверту групу об'єднуються засуджені, які мають асоціальні установки, слабкий конформний тип особистості, без чітко виражених задатків лідерства. Для представників даного типу характерною називається наявність психічних відхилень, що ускладнюються наявністю таких якостей: схильність до вживання алкоголю, що нерідко призводить до значної алкогольної зміни особистості; погано стримуваної імпульсивності в поведінці; неприйняттям і ворожим відношенням до існуючих соціальних норм; нездатністю регулювати конфліктні ситуації примирливо; цинізмом, упередженим відношенням до оточуючих.
П'яту класифікаційну групу складають засуджені з асоціальними установками, сильним типом особистості. Характерними рисами представників даної групи вважаються: егоцентризм; стійка схильність до порушення вимог; злочинність; низька соціальна чуйність; упереджене ставлення до оточуючих. Засуджені цієї групи, як правило, рідко допускають грубі порушення режиму, ведуть дещо відокремлений спосіб життя, піддаються впливу неформальних лідерів як позитивної, так і негативної спрямованості.