Кримінально-виконавчий кодекс України Науково-практичний коментар (стр. 91 из 157)

Первомайська виправна колонія Харківської області (№ 117); Голопристан-ська виправна колонія Херсонської області (№ 7); Дар'ївська виправна колонія Херсонської області (№ 10); Ізяславська виправна колонія Хмельницької області (№ 31); Райківецька виправна колонія Хмельницької області (№ 78); Шепетівська виправна колонія Хмельницької області (№ 98); Черкаська виправна колонія Черкаської області (№ 62); Старобабанівська виправна колонія Черкаської області (№ 92); Уманська виправна колонія Черкаської області (№ 129); Сокирянська виправна колонія Чернівецької області (№ 67).

5.1 хоча за умови відбування покарання дільниці соціальної реабілітації є подібними до колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, їх не можна прирівнювати та ототожнювати. Дільниця соціальної реабілітації — це структурна частина колонії того чи іншого рівня безпеки і утримувані в ній особи є такими, що відбувають покарання в установі цього виду (так, хоча засуджений і переведений до дільниці соціальної реабілітації та має правовий статус, схожий зі статусом особи, що відбуває покарання в колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, він все ж таки вважається особою, яка тримається у виправній колонії, наприклад, середнього рівня безпеки). Колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання являють собою окремий вид установи виконання покарань відповідного рівня безпеки, а порядок переведення до установи іншого виду прямо передбачений у законі.

У зв'язку з цим, в разі виникнення потреби у переведенні засуджених з дільниці соціальної реабілітації до колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами (наприклад, у зв'язку зі змінами в обсязі виконуваних засудженими робіт тощо), такий перевід можливий лише за порядком, чітко визначеним у ч. З ст. 100 КВК України (тобто, шляхом переведення до колонії іншого рівня

безпеки, що здійснюється Державним департаментом України з питань виконання покарань), оскільки діючим законодавством передбачено лише два види переводу: 1) у межах однієї колонії з однієї дільниці до іншої; 2) з колонії одного рівня безпеки до колонії іншого рівня безпеки.

Стаття 100. Зміна умов тримання засуджених до позбавлення волі

1. Залежно від поведінки засудженого і ставлення до праці та навчання умови відбування покарання можуть змінюватися в межах однієї колонії або шляхом переведення до колонії іншого виду.

2. Зміна умов тримання в межах однієї колонії здійснюється за клопотанням начальника відділення соціально-психологічної служби постановою начальника колонії, погодженою із спостережною комісією.

3. Зміна умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки здійснюється Державним департаментом України з питань виконання покарань за поданням адміністрації виправної колонії, погодженим з начальником управління (відділу) Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві та Київській області та спостережною комісією. 1. Стаття, що коментується, передбачає можливість зміни умов відбування покарання у межах однієї колонії (переведення до іншої структурної дільниці) або шляхом переведення до колонії іншого виду (до колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання). Сутність інституту зміни умов тримання засуджених до позбавлення волі полягає у зміні їх правового статусу, зокрема, обсягу прав, як у бік послаблення правообмежень, так і у бік посилення останніх. Під зміною умов тримання у межах однієї установи виконання покарань розуміється одночасне збільшення або скорочення всіх передбачених законом пільг, які виникають у зв'язку з переводом до іншої дільниці (колонії іншого рівня).

Зміна умов тримання межує з дисциплінарними стягненням та заохоченнями. Якщо дисциплінарні стягнення та заохочення застосовуються за разові відповідно негативні чи позитивні поступки ¹ не тягнуть за собою подальшої зміни правового положення, то зміна умов тримання є реакцією на відносно стійку негативну чи позитивну поведінку засудженого та виражається у відносно постійній зміні умов їх тримання.

Зміна умов тримання (як у межах однієї установи, так і шляхом

322 323

Направлення до іншої, передбачена даною статтею, може відбува-

тися виключно при відбуття засудженим строків, встановлених у ст. 101 КВК України та досягнення певного ступеня виправлення (про критерії такого переводу також дивись коментар до статті 101

КВК України).

2. Порядок зміни умов тримання засуджених у межах однієї виправної колонії встановлено Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань та рішенням Апеляційної комісії Держаного департаменту України з питань виконання покарань № 2 від 22.01.2004 р.

3. Зміна умов тримання в межах однієї колонії здійснюється за клопотанням начальника відділення соціально-психологічної служби постановою начальника колонії, погодженою із спостережною комісією.

4. Зміна умов тримання засуджених шляхом їх переведення до виправних колоній іншого рівня безпеки здійснюється Апеляційною комісією Державного департаменту України з питань виконання покарань з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі за спільним поданням адміністрації виправної колонії та спостережної комісії, погодженим, після розгляду на засіданні Регіональної комісії Державного департаменту України з питань виконання покарань з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, з начальником територіального органу управління Департаменту.

Таким чином, процедура зміни умов тримання засудженого шляхом переведення його до виправної колонії іншого рівня безпеки (на відміну від процедури зміни умов тримання у межах однієї установи) представляє собою більш складний, трьохступене-вий процес. Спочатку дане питання розглядається на засіданні комісії установи, до складу якої входять: начальник колонії, його заступники, начальники оперативного відділу, відділу нагляду та безпеки, медичного відділу, відділу по контролю за виконанням судових рішень тощо.

5. У разі прийняття комісією установи виконання покарань позитивного рішення щодо зміни умов тримання засуджених шляхом переведення їх до виправних колоній іншого рівня безпеки у тижневий термін до Регіональної комісії направляються наступні матеріали: а) подання начальника установи, узгоджене із спостережною комісією; б) довідка з особової справи засудженого, в якій обов'язково зазначається наявність соціально-корисних зв'язків; в) характеристика на засудженого; г) довідка про заохочення та стягнення; д) медична довідка; є) заява засудженого, який стає на шлях виправлення; ж) довідка по обліковій справі у разі, якщо засуджений перебуває на профілактичному обліку як схильний до правопорушень. Також до матеріалів додається довідка про те, чи перебував засуджений до арешту у розшуку.

6. Засідання Регіональних комісій із зазначених питань прово дяться у міру надходження матеріалів, але не рідше ніж 2 рази на місяць. Після прийняття Регіональною комісією позитивного рі шення на засуджених протягом 3 робочих днів направляються за пити на персональні наряди Держаного департаменту України з питань виконання покарань щодо переведення засуджених за межі регіону (слід звернути увагу, що до внесення змін у червні 2004 р. до Правил внутрішнього розпорядку, питання переведення засу джених до установи іншого виду вирішувалося Департаментом тільки у тих випадках, коли засуджений з тих чи інших обставин підлягав направленню до іншої області).

Персональний наряд на переведення осіб, засуджених до позбавлення волі, та виписка з протоколу засідання Регіональної комісії долучається до особової справи засудженого, а матеріали розгляду зберігаються в територіальному органі управління Департаменту.

7. Про порядок оскарження рішень Апеляційної чи Регіональ ної комісії дивись коментар до статті 86 КВК України.

Стаття 101. Переведення засуджених до позбавлення волі

1. Засуджені, які стають на шлях виправлення, можуть бути переведені: