по контролю за виконанням судових рішень; є) медична довідка про стан здоров'я, наявність незакінченого курсу лікування венеричного захворювання, активної форми туберкульозу, психічного розладу або результати цього лікування, наявність чи відсутність алкогольної, наркотичної та токсикологічної залежності. У довідці обов'язково робиться висновок про здатність засудженого перебувати у дільниці соціальної реабілітації; ж) заява засудженого з проханням про переведення його для відбування покарання до дільниці соціальної реабілітації та письмове зобов'язання щодо законослухняної поведінки; з) інші документи, які мають значення для об'єктивного вирішення питання.
7. При прийнятті рішення про переведення засудженого до дільниці соціальної реабілітації рекомендується приділяти особливу увагу наступним чинникам: 1) ступінь небезпечності засудженого, його наміри на подальше відбування покарання, можливість самостійно дотримуватись вимог режиму в умовах відсутності ізоляції та обмеженого нагляду; 2) наявності даних, що свідчать про можливість або наміри вчинення втечі (перебував у розшуку під час слідства, дезертирував зі Збройних Сил тощо); 3) ступінь алкогольної, наркотичної або токсикологічної залежності; 4) ставлення до праці, наявність робочої спеціальності, кваліфікація; 5) стан здоров'я та працездатність засудженого; 6) соціальне оточення засудженого, сімейний стан та родинні зв'язки; 7) віддаленість дільниці соціальної реабілітації від місця проживання засудженого та вірогідність впливу цього чинника на його поведінку.
8. У разі відмови засудженому у переведенні до дільниці соціальної реабілітації повторно це питання може бути розглянуто на засіданні комісії установи, як правило, не раніше, ніж через шість місяців з дня прийняття рішення про відмову у застосуванні цієї заохочувальної норми закону. Сенс встановлення такого терміну обумовлений науковими розробками, які довели, що саме цей термін є мінімальним для того, щоб у поведінці засудженого відбулися ті чи інші зміни. Саме тому при прийнятті подібного рішення, необхідно чітко вказувати на причини відмови (наприклад, наявні випадки невиконання норм виробітку не дозволяють зробити висновок про сумлінне ставлення до праці; засуджений зовсім не працює над підвищенням свого загальноосвітнього рівня; засуджений не повністю відмовився від негативних зв'язків з кримінальним оточенням; засуджений під час перебування в установі за власним бажанням не працював тощо).
Якщо вказані недоліки усунені засудженим раніше, ніж закінчились шість місяців, то повторно питання про його переведення Може бути розглянуто достроково. У той же час, адміністрація не зобов'язана розглядати повторно (чітко через шість місяців) вказане питання, якщо засуджений не довів, що стає на шлях виправлення.
329
Викладене повною мірою стосується і засуджених, які за злісні порушення режиму відбування покарання були повернуті з установ мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання до колоній того виду, в яких вони раніше відбували покарання. Формально такі особи вважаються злісними порушниками режиму відбування покарання протягом шести місяців з дня оголошення останнього стягнення. Однак закінчення цього строку не покладає на адміністрацію обов'язку повторно розглянути питання про його переведення. Безумовно, такому засудженому необхідно більше часу, щоб довести, що він знову ж та остаточно стає на шлях виправлення.
9. Закон чітко встановлює категорії, які не можуть бути пере ведені до дільниці соціальної реабілітації, що виключає їх поши рене тлумачення (наприклад, не може бути перепоною для пере ведення до дільниці соціальної реабілітації формальна тяжкість злочину, інвалідність третьої групи або нетривалий час до досяг нення особою пенсійного віку тощо).
Не підлягають переведенню до дільниці соціальної реабілітації: 1) особи, які злісно порушували вимоги режиму в місцях попереднього ув'язнення та в колоніях (причому особами, які злісно порушували вимоги режиму в місцях попереднього ув'язнення, визнаються лише особи, що допустили порушення, вказані у ст. 133 КВК України, які на момент розгляду питання переводу не були зняті чи не погашені у встановленому законом порядку); 2) інваліди першої та другої груп та особи, які досягли пенсійного віку; 3) вагітні жінки та жінки, які мають при собі дітей віком до трьох років; 4) особи, які не пройшли повний курс лікування венеричного захворювання, активної форми туберкульозу, психічного розладу, алкоголізму та наркоманії; 5) особи, які засуджені за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів; 6) особи, яких засуджено за вчинення умисного злочину в період відбування покарання у виді арешту або обмеження волі.
Поряд з цим Державний департамент України з питань виконання покарань не рекомендує переведення до дільниці соціальної реабілітації засуджених, яким залишається до кінця строку відбуття понад трьох років.
10. Засуджені, які злісно порушують режим відбування пока рання (детальніше про це дивись коментар до статті 133 КВК Укра їни), за рішенням начальника колонії можуть бути переведені з дільниці соціальної реабілітації до дільниці ресоціалізації або дільниці посиленого контролю; з дільниці ресоціалізації до діль ниці посиленого контролю.
Засуджені, які злісно порушують режим відбування покарання, за рішенням Апеляційної комісії можуть бути переведені: з колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами триман-
ня до колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання або повернуті до тих колоній, де вони раніше відбували покарання; з колонії середнього рівня безпеки чи звичайного жилого приміщення колонії максимального рівня безпеки в ПКТ колонії або сектор максимального рівня безпеки на строк до 3 років. Засуджений, який протягом року двічі вжив спиртні напої, може бути переведений з дільниці соціальної реабілітації до дільниці посиленого контролю, а з колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання повернутий до тієї колонії, де він раніше відбував покарання, за умови, якщо в нього раніше накладені стягнення не зняті або не погашені в установленому законом порядку. Запити про переведення засуджених до колоній (секторів) максимального рівня безпеки містять матеріали, визначені додатком 35 до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.
11. Процедура переведення засуджених, які злісно порушують режим відбування покарання, з установи одного виду до іншого та кож складається з трьох етапів: 1) розгляд матеріалів на комісії установи; 2) розгляд матеріалів на засіданні Регіональної комісії з питань розподілу, направлення та переведення осіб, засуджених до позбавлення волі, територіального управління Державного де партаменту України з питань виконання покарань.
У разі прийняття Регіональною комісію попереднього позитивного рішення щодо переведення засуджених, які злісно порушують режим відбування покарання із колоній середнього рівня безпеки в приміщення камерного типу колонії максимального рівня безпеки на строк до 3 років, виписка з протоколу засідання Регіональної комісії та ксерокопії матеріалів, що надійшли на розгляд Регіональної комісії з установи: а) умотивоване подання начальника колонії, погоджене з начальником територіального органу управління Департаменту та спостережною комісією; б) характеристика на засудженого; в) довідка про заохочення та стягнення засудженого; г) довідка за особовою справою, де в обов'язковому порядку вказується рух засудженого, коротка фабула злочину, родинні зв'язки та співучасники злочину; д) довідка про стан здоров'я засудженого. При необхідності можуть додаватися й інші матеріали (оперативної та соціально-психологічної служб колонії тощо), направляються до управління охорони, нагляду і безпеки Департаменту.
Остаточне рішення щодо переведення зазначеної категорії засуджених та визначення строку відбування ними покарання в приміщеннях камерного типу колонії максимального рівня безпеки, приймається виключно на засіданні Апеляційної комісії Департаменту.
| 330 331 |
12. З метою контролю за якістю підготовки матеріалів, які по даються на розгляд Регіональної комісії, оцінки ступеня виправ-
лення засуджених стан цієї роботи щомісячно перевіряється працівниками соціально-психологічної служби територіальних органів управління Департаменту. Крім цього, всі матеріали подаються на попередню перевірку до відповідних служб регіонального управління Департаменту.
Глава 16
РЕЖИМ У КОЛОНІЯХ ТА ЗАСОБИ ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Стаття 102. Режим у колоніях та його основні вимоги
1. Режим у виправних і виховних колоніях — це встановлений законом та іншими нормативно правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов'язків; реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну умов тримання засуджених.
2. Режим у колоніях має зводити до мінімуму різницю між умовами життя в колонії і на свободі, що повинно сприяти підвищенню відповідальності засуджених за свою поведінку і усвідомленню людської гідності.
3. Режим створює умови для застосування інших засобів виправлення і ресоціалізації засуджених.
4. У колоніях засуджені носять одяг єдиного зразка. Форма одягу визначається Державним департаментом України з питань виконання покарань.