Таким чином, на підставі проведеного дослідження можна зробити такі висновки:
—стратегічним вектором розвитку банківської системи України має стати її спрямованість у світовий банківський простір на основі глобалізації фінансових ринків;
—інтеграція національної банківської системи у світову повинна здійснюватися на основі концентрації українського банківського капіталу та зростання рівня її капіталізації;
—посилення конкуренції на ринку банківських послуг України сприятиме зниженню вартості фінансових ресурсів та розширенню доступу до них економічних суб'єктів;
—зростання частки іноземного капіталу у національній банківській системі має відбуватися з урахуванням усіх потенційних ризиків на основі світового досвіду для того, щоб забезпечити дотримання національних інтересів та запобігти загрозам фінансовій безпеці держави.
1.3 Базельські принципи регламентування ефективності банківської діяльності
Розбудова сучасної банківської системи, яка відповідає стратегії євроінтеграційного розвитку країни, є однією з найактуальніших проблем теорії і практики подальшого реформування національної економіки. Доведено, що рівень міжнародної довіри до країни залежить від прогнозованої банківської діяльності в цій країні, і Україна не виняток із цього правила.
Необхідність підвищення стійкості банківських систем у найбільших країнах світу і світової банківської системи загалом привела до створення центральними банками і наглядовими органами провідних індустріальних країн комітету, що дістав назву Базельського і складається з представників банківських регулюючих органів низки держав (нині їх 12). Зустрічі членів комітету відбуваються регулярно за підтримки Банку міжнародних розрахунків (Bank for International Settlements — BIS). Комітет спільно з Банком міжнародних розрахунків організовує дослідження і готує практичні узагальнення національним пруденціальним органам для вироблення регулюючої позиції.
Базельська угода 1988 року, що визначила стандарти достатності капіталу для найбільших транснаціональних банків і схвалена нині понад сотнею країн світу, стала першою вдалою спробою встановлення загальновизнаних інституціональних меж для регулювання банківської діяльності й підтримки стійкості фінансово-банківських систем. Цей документ являє собою угоду між Базельським комітетом з банківського нагляду і країнами-членами про те, що кредитні інститути, які беруть активну участь в операціях на міжнародних ринках, мають визначити мінімально достатній обсяг власного капіталу на рівні 8 % від суми зважених за ризиком активів (коефіцієнт достатності капіталу — adequancy ratio, чи коефіцієнт Кука — Cooke ratio). Укладення цієї угоди дало змогу на певний час зняти проблему міжнародної фінансової нестійкості та підвищення ризиків у зв'язку з бурхливим розвитком високоприбуткових позабалансових операцій банків і загальною тенденцією до зниження їхнього власного капіталу.
У 2004 році було опубліковано 4-ту редакцію угоди (Базель II), яку й було прийнято як остаточну в червні цього ж року. Закінчення терміну впровадження Угоди в країнах-учасницях спочатку намічалося на 2006 рік, але було відкладено до кінця 2007 року.
Консалтингові компанії обстежували найбільші банки за допомогою анкетування, внаслідок чого проінтерв'ювали близько 50% із числа 200 найбільших банків. У дослідженні брали участь великі банки з активами понад 100 млрд дол та середні банки з активами 25—99 млрд дол.
Головні тенденції, виявлені під час проведеного дослідження щодо розвитку банків, полягають у такому:
— європейські банки просунулися далі, ніж їхні партнери із США та Азії, щодо впровадження Базель II (60 % із них почали впровадження, на відміну від 27 % американських і 12 % азійських банків);
—більшість банків чекають на істотні зміни, як організаційні, так і в корпоративному управлінні, що виникають з поєднання Базеля II та інших Ініціатив(наприклад, Сарбейнс-окслі),
—очікується, що Базель II істотно змінить конкурентний клімат.
—банки вбачають істотну вигоду в економічнішому та раціональнішому розміщенні капіталу;
—плановані витрати по Базелю ІІ видаються менш значними, ніж було зафіксовано у попередніх дослідженнях, оскільки банки шукають можливість максимально використовувати вже наявні системи і прагнуть застосовувати централізованіші рішення там. де потрібне використання нових систем;
—витрати на ІТ-інфраструктуру і ресурси є основними. Багатьом програмам у США й Азії, вочевидь, бракує ІТ-технологій;
—понад 75 % європейських, північноамериканських і австралійських банків націлені на застосування до 2007 року IRB-підходу за кредитними ризиками. Приблизно така ж кількість банків має намір застосувати вдосконалений IRB-підхід до 2010 року;
—короткострокові устремління за операційними ризиками помірніші менше половини опитаних банків має намір застосувати підхід вдосконаленого вимірювання до 2007 року, хоча їхня кількість збільшиться до 70 % на період до 2010 року;
—необхідно виконати значну роботу для задоволення вимог, внісши відповідні зміни до управління капіталом і стратегії взаємодії з інвесторами.
Багато європейських банків мають ширші можливості щодо управління ризиками, американські банки щодо цього відстають. Вважають хорошими IRB-моделі 35% американських і половина європейських банків. Аналогічна пропорція спостерігалася у процесі визнання ефективної процедури перевірки моделей та їх затвердження.
Стимулом для впровадження Базель II є зниження вимог до мінімально достатнього капіталу, за рахунок застосування витонченіших технологій з управління ризиками.
Незважаючи на те, що лише для найбільших американських банків формально погрібне використання lRB-підходів, 67 % середніх банків прагнуть того ж. Це пов'язано з очікуванням додаткових можливостей з ризик-менеджменту, що відкривають нові перспективи для залучення кращих клієнтів і розширення операцій (спектра послуг).
Менш активні у впровадженні IRB-підходів азійські банки через такі обставини
— можливість погіршення вимог у зв'язку з необхідністю настроювання моделей за даними, отриманими під впливом криз (азійської та японської), внаслідок чого погіршується позиція по Базелю II;
— друга причина — висока вартість банки оцінюють витрати на підготовку і схвалення процедур на суму близько 88 млн євро Багато азійських банків потребують оновлення інфраструктури, що також може привести до зростання ви-мої до капіталу Необхідна модернізація можливостей з управління ризиками (кращий відбір активів, ціноутворення, засноване на ризиках, управління кредитним портфелем).
Плани за операційними ризиками не менш амбіційні. Близько 40 % банків допускають упровадження відповідної методології, більше половини має системи підтримки управління операційними ризиками, понад 70 % планують до 2010 року впровадити не лише базовий, а й удосконалений підхід. Понад 41 % європейських банків чекають на вигоду від зменшення операційних втрат.
Результатом упровадження Базеля І є те, що навіть спрощена формула оцінки ризиків серйозно впливала на фінансові послуги. У перспективі слід чекати такого самого, якщо не більшого, впливу Базеля II.
Дія Базеля II, за оцінками дослідження, проведеного найбільшими консалтинговими компаніями, полягає в розширенні можливостей при наданні банківських послуг, за наявності методів вимірювання ризиків.
Учасники ринку чекають раціональнішого розподілу регуляторного капіталу і стійкішого ціноутворення, заснованого на ризиках.
Розвиток кількісних методів оцінки ризиків, зафіксованих як в основному документі Угоди, так і в додаткових розроблюваних матеріалах, зокрема в Quantitative Impact Study (QIS), передбачають калібрування ризикових вагів.
Особливо слід відзначити нові можливості за оцінкою ризиків банківських послуг для роздрібного бізнесу. Зокрема з цього приводу в Європі більше оптимізму від упровадження Базеля II, оскільки традиційно тут велика орієнтація на ритейл, яка вимагає великих витрат часу топ-менеджерів.
Важливість структури кредитного портфеля ще раз підкреслює диференціація оцінки різноманітних ризиків у рамках Базеля II. Передбачені в Угоді методи оцінки кредитування ритейла, малих і середніх підприємств збільшують конкурентоспроможність у зв'язку з можливістю оцінювання ризиків за групами бізнесу, з використанням механізму "великих чисел"
Базель II підкреслює необхідність уваги при консолідації та встановленні плати за ризик при корпоративному і спеціалізованому кредитуванні. Угода деталізує методи зниження рівня ризику за рахунок диференціації портфеля, термінів кредитів і низки інших чинників.
Положення з обліку державних ризиків підкреслюють необхідність самостійного розгляду і планування операцій на ринках, що розвиваються, для яких у багатьох країн, а отже, й у суб'єктів господарювання, немає навіть інвестиційного рівня.
Угода закріплює особливу роль рейтингових агентств, оскільки визначення оцінок, а також калібрування внутрішніх рейтингових моделей прив'язані до рейтингів провідних агентств, "атестованих" національними наглядовими органами. Виникає потреба в уважнішому аналізі ризиків і капіталізації суб'єктів господарювання рейтинговими агентствами, з урахуванням динаміки капіталу і оцінок партнерів з бізнесу та перспектив розвитку компаній.
Протягом наступних трьох-п'яти років очікується принципова зміна можливостей ризик-менеджменту відповідно до Базеля II та інших нормативів. Зміни торкнуться й інструментарію, і механізмів управління ризиками. Організаційні зміни будуть значними в Європі і на ринках, що розвиваються, в тому числі у частині корпоративного управління.