Що ж до суб'єктивного аспекту, то адміністративну відповідальність можна визначити як обов'язок особи, винної у вчиненні передбаченого законом протиправного діяння, зазнати обмежень майнового, організаційного або особистого характеру відповідно до накладеного на неї в адміністративному порядку органом виконавчої влади, а в передбаченому законом випадку - судом, адміністративного стягнення.
Слід зазначити, що сучасний стан інституту адміністративної відповідальності дає підстави вважати його вжз не суто складовою частиною адміністративного права. Це обумовлено тим, що за допомогою адміністративної відповідальності здійснюється захист норм інших галузей права, зокрема фінансового, банківського, в деяких випадках навіть цивільного права, а також процесуальних галузей права.
Невід'ємною частиною адміністративного права фактично залишаються лише ті норми, які регламентують загальні питання адміністративної відповідальності і порядок притягнення до неї. З огляду на це подальший розвиток законодавства, що регламентує відносини адміністративної відповідальності, має відбуватись у напрямку об'єднання в одному нормативно-правовому акті (кодексі) виключно загальних норм і норм, що регламентують порядок притягнення до адміністративної відповідальності. Що стосується складу адміністративних правопорушень, то вони, на наш погіяд, мають міститися в тих законодавчих актах, які регулюють відповідне коло суспільних відносин.
Література (до гл. 1)
1. Вельский КС. Административная ответственность: генезис, основные признаки, структура // Государство и право. 1999. - № 12. - С. 12-20.
528
РОЗДІЛ XII • ГЛАВА 1
2. Агапов А.Б. Административная ответственность: Учебник. - М.: Статут, 2000. - С. 85-86.
3. Титов Ю П. Хрестоматия по истории государства и права России: Учебное пособие. - М.: Проспект, 1998. - С. 260.
4. Там само. — С. 264.
5. Сводъ Закэновъ Россійской имперіи. - 2-е изд. / Под ред. А. Ф. Банкова и Ю.Д. Филипсва. - СПб., Общественная польза, 1899.
6. 36. узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України / 1927.-№39.-ст. 177.
7. 36. узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України / 1927. - № 63-65. - ст. 239, 240.
8. 33 СРСР / 1936. - № 18. - ст. 149.
9. ЗПУРСР/ 1946. -№ 13-14. - ст. 107.
10. Ведомости ВС СССР / 1955. - № 9. - ст. 222.
11. СП УССР/1969. -№ 10. -ст. 131.
12. Ведомости ВС СССР / 1976. - № 42. - ст. 584.
13. Ведомости ВС СССР / 1966. - № 30. - ст. 596.
14. Советское административное право / Под ред. В.И. Поповой и М.С. Студеникиной. - М.: Юрид. лит., 1988. -С.88.
15. Галаган Й.А. Административная ответственность в СССР. - Воронеж: ВГУ, 1970. - С. 41.
16. Бондаренко Г.П. Адміністративна відповідальність в СРСР - Львів: ЛДУ, 1975.-С. 84.
17. Гончарук- С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України: Навчальний посібник. - К.. 1995. - С. 19.
18. Вельский К.С. Административная ответственность: генезис, основные признаки, структура // Государство и право. - 1999, № 12. - С. 20.
19. Теория государства и права / Под ред. В.М. Карельского и В.Д. Пере-валоеа. - М.: Издательская группа ИНФРА.М - НОРМА, 1997. - С. 428-429.
20. Лейстп ОЕ. Санкции и ответственность по советскому праву (теоретические проблемы). - М.: Изд-во МГУ, 1981. - С. 128.
21. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. - М.: Юристъ, 1997. - С. 544.
22. Там саме.-С. 130-131.
23. Там само.-С. 131.
24. Там само.-С. 131-132.
25. Общая теория государства и права: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. - М.: Юристъ, 1996. - С. 246.
26. Коваль Л.В. Відповідальність за адміністративні правопорушення. -К.: Вища школа, 1975. - С. 9.
27. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. /За ред. ЮЛ. Битяка. - Харків: Право, 2000. - С. 196.
Д.М. Лук'янецъ 529
28. Авер 'янов В.Б., Прокопенко В.І. Адміністрація // Юридична енциклопедія. -К., 1998. - Т. 1. - С. 59.
29. Галаган И.А. Теоретические проблемы административной ответственности по советскому праву. Автореферат докторской диссертации: 12/711/ ВНИИСЗ.
Глава 2. Уточнення визначення поняття та класифікації підстав адміністративної відповідальності
Якщо розглядати адміністративну відповідальність як специфічні правовідносини, не можливо обійти увагою підстави виникнення цих правовідносин, але насамперед слід уяснити, що розуміється під поняттям "підстава адміністративної відповідальності".
У філософії підстава визначається як явище, що виступає необхідною умовою, передумовою існування ягого-небудь іншого явища і яке слугує поясненням останнього '.
Як відомо із загальної теорії права, динаміка правовідносин пов'язана з реальними життєвими обставинами, тобто юридичними фактами. Юридичний факт - це конкретна життєва обставина, з настанням якої норма права пов'язує виникнення, зміну, припинення правовідносин 2. Із цього визначення випливає, що юридичний факт складається із двох частин - правової і фактичної. Правова частина -це правова норма, що містить описання конкретних життєвих обставин, а фактична - власне самі конкретні життєві обставини.
Відповідно до цього в науці адміністративного права виділяють фактичні та юридичні (правові) підстави адміністративної відповідальності. Фактичну підставу адміністративної відповідальності становить адміністративне правопорушення (проступок) 3. Юридичні ж підстави адміністративної відповідальності пов'язують з поняттям "склад адміністративного правопорушення (проступку)". Під складом адміністративного правопорушення (проступку) розуміється сукупність встановлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, що характеризують дію або бездіяльність як адміністративне правопорушення (проступок)4.
Проступок є фактом реальної дійсності. Склад проступку, у свою чергу, - це логічна конструкція, правове поняття про нього, що відображає суттєві властивості реальних явищ, тобто певних анти-суспільних явищ. Законодавець не створює ознак проступків, а лише відбирає з них суттєві, відмінні і конструює склади. Логічна конструкція закріплюється у праві і стає обов'язковою. Перелік закріплених в ній ознак - необхідна і достатня умова для кваліфікації діяння
530
РОЗДІЛ XII • ГЛАВА 2
як адміністративного проступку. Реальне діяння тільки тоді вважається проступком, коли воно містить всі названі законом ознаки, відсутність хоча б одного з них означає відсутність складу у цілому5.
Розвиток заїконодавчої техніки зумовив спеціалізацію правових норм. Зокрема, щоб не повторювати десятки разів загальні властивості адміністр.ативних правопорушень (проступків), і'х закріпили нормами загальної частини КпАГІ. Тому у диспозиції будь-якої норми, що встановлює адміністративну відповідальність, немає повного переліку усіх ознак складу. Для правильного з'ясування змісту конкретного складу, окрім аналізу конкретної статті нормативного акта, необхідно розглядати її зв'язки з нормами загальної частини КпАП, з іншими частинками нормативної основи 6.
Взагалі, у правовій науці панує думка про те, що універсальною підставою юридичної відповідальності є саме склад правопорушення 7. Але досить часто виділякггь суб'єктивні підстави юридичної відповідальності (зокрема вину):? і правосуб'єктні підстави (допускають відповідальність лише стосовно певних осіб, що володіють здатністю нести відповідальність за вчинені ними діяння) 9. При цьому слід зазначити, що в кінцевому підсумку все збігається до елементів складу правопорушення (відповідно суб'єктивної сторони, суб'єкта тощо).
На сьогодні основною підставою адміністративної відповідальності фізичних осіб за чинним законодавством України визнається адміністративне правопорушення (проступок). Поняття адміністративного правопорушення (проступку) міститься у ст. 9 КпАП. Склади конкретних адміністративних правопорушень (проступків) містяться в главах 5-15 Особливої частини КпАП, а також в деяких інших законодавчих актах (наприклад, Міатному кодексі України).
Якщо говорити конкретніше, то фактичною (об'єктивною) підставою адміністративної відповідальності фізичних осіб є вчинення діяння, передбаченого у сталі Особливої частині КпАП та в деяких інших законах. Суб'єктивно]» підставою є вина, форми якої визначені у статтю: 10 і 11 КпАП. Правосуб'єктні підстави адміністративної відповідальності визначені у статтях 12-16 та 20 КпАП. До них, зокрема, належать термін відповідальності, осудність, а також ознаки спеціального суб'єкта, зокрема неповнолітніх, посадових осіб, іноземних громадян та осіб без громадянства, військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів.
Деякими статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність ще одного різновиду спеціальних суб'єктів, а саме суб'єктів підприємницької діяльності - фізичних осіб. Така відповідальність, зокрема, передбачається за порушення
Д.М. Лук'янецъ 531
правил торгівлі і надання послуг (сг. 155), порушенні правил проведення розрахунків із споживачами (ст.1551), порушення законодавства про захист прав споживачів (ст.1561), недобросовісну конкуренцію (ст.1643), ухилення від реєстрації в органах Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України та порушення порядку обчислення і сплати внесків на соціальне страхування (ст. 165і) тощо. Всього на цей час КпАП містить близько двадцяти складів правопорушень, суб'єктами яких є громадяни - підприємці, тобто суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи. Крім цього, багатьма законами України передбачається відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності без поділу їх на фізичних і юридичних осіб.
Ще одним важливим елементом складу правопорушення є його об'єкт. Згідно з нормативним визначенням адміністративного правопорушення, яке міститься у ст. 9 КпАП, таким є державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян і встановлений порядок управління. Взагалі об'єкт адміністративного правопорушення - це суспільні відносини, на які адміністративне правопорушення посягає і які захищаються заходами адміністративної відповідальності. Однак ці відносини мають різний ступінь диференціації, що дає змогу говорити про існування поряд з загальним родового і конкретного об'єктів адміністративних правопорушень10. Безумовно, нормативне визначення адагіністративного правопорушення повинно містити в собі вказівку на загальний об'єкт. Враховуючи те, що адміністративна відповідальність встановлюється за порушення норм багатьох галузей права і відповідно до цього за посягання на велике коло суспільних відносин, уявляється правильним як загальний об'єкт вказати тільки правопорядок.