1. Санкція застосовується за порушення адміністративних правовідносин чи правовідносин, що охороняються нормами адміністративного права.
604 РОЗДІЛ XIII • ГЛАВА 4
2. Санкція застосовується в адміністративному (а не судовому) порядку орган,зми (посадовими особами), наділеними адмністративно-юрисдикційними повноваженнями.
3. Санкція має каральний характер.
Проаналізувавши зміст суспільних відносин, врегульованих нормами податкового, фінансового, антимонопольного, зовнішньоекономічного, санітарно-епідеміологічного та іншого законодавства, визначивши органи, уповноважені на застосування передбачених цими нормами каральних санкцій, можна дійти висновку про адміністра-тивно-правову природу цих санкцій та, відповідно, про необхідність визначати їх саме як специфічний вид адміністративних стягнень.
Література (до гл. 4)
1. Нерсесянц B.C. Философия права. — М., 1997. — С.79.
2. Свод законов США. - Титул 5, глава 5, параграф 551, п. 10//Матеріали семінару "Нагляд за адміністративними установами". - К., 1993. - С. 17- 13.
3. Поняття "адміністративне агентство" означає будь-який орган уряду США незалежно від його підлеглості іншому адміністративному агентству чи знаходженню під його контролем. Однак це поняття не включає в себе: конгрес СІНА, уряди територій або володінь СІНА, уряд округу Колумбія, адміністративних агентств, що утворені з представників сторін чи представників організацій сторін у спорах, визначених ними тощо // Там само. -С. 15.
4. Див.: Principles of Administrative Law concerning the relations between Administrative Authorities and Private Persons. Council of Europe, Strasburg, 1996.—P. 16.
5. Щебанов А.Ф. Нормы советского социалистического права. - М., 1956. - С. 33; Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм. - М., 1960. - С. 67.
6. Алексеев С.С. Общая теория права. — Т. 2. — С. 53—64.
7. Лейст О.Е. Санкции в советском праве. —М., 1962. — С. 18.
8. ВеремеенкоИ.И. Административно-правовые санкции. — М., 1975. — С. 19—20.
9. Лейст О.Е. Санкции в советском праве. — М., 1962. — С. 12, 21.
10. Пигалкин А.С. Нормы советского социалистического права и их структура // Сборник "Вопросы общей теории советского права". - М., 1960. - С. 178.
11. Юсупов В.А. Теория административного права. — М., 1985. — С. 117.
12. Лейст О.Е. Санкции в советском праве. - М., 1962. - С. 106.
13. Веремеенко И.И. Административно-правовые санкции. - М., 1975.- С. 76-77.
J-
Н.В. Кізіма
605
14. Липницъкий Д.Х., Болотова А.Д. Основні напрями уніфікації економічних санкцій. — Донецьк, 1998. — С. 10.
15. Саниахметова Н. Санкции за нарушение антимонопольного законодательства // Бизнес (документы, комментарии, консультации). - 1998. — № 16.-С. 38.
16. Саніахметова Н. Адміністративно-правові охоронні засоби у сфері підприємництва//Актуальні проблеми держави і права. - Одеса, 2001.- № 12.
17. Біла Л.Р. Адміністративна відповідальність за порушення антимонопольного законодавства України. Автореф. канд. дис. — Одеса, 1995. — С. 14.
18. Липницъкий Д.Х., Болотова А.Д. Основи;! напрями уніфікації економічних санкцій. — Донецьк, 1998. — С. 10.
19. Босий О.Д. Поняття податкової відповідальності; Зима Т.О. Співвідношення адміністративних стягнень та фінансових санкцій, які застосовуються до юридичних осіб // Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування: Збірник наукових праць. — Суми, 2000.
20. Відомості Верховної Ради. — 1994. — № 4. — Ст. 28.
21. Відомості Верховної Ради. — 1993. — № 17. — Ст. 184.
22. Урядовий кур'єр. — 2002.— № 34.
23. Офіційний вісник України. — 2001. — № 36. — С. 229.
24. Алісов Є.О., Воронова Л.К., Кадькаленко С.Т. Фінансове право. — X., 1998.— С. 282—285.
25. Кучерявенко Н.П. Налоговое право. — Харьков: Легас, 2001. — С. 28.
26. Відомості Верховної Ради. — 2001. — № 10. — Ст. 44.
27. Відомості Верховної Ради. — 2001. —№ 12. — Ст. 64.
28. Ст. 8 Закону України "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаних з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування" від 17.01.2002 // Урядовий кур'єр. — 2002. — № 34.
29. Гега П., Доля Л. Основи податкового права. - К.: Знання, 1998. -С. 259.
30. Дымченко В.И. Административная ответственность предприятий и организаций. — Владивосток, 1985. — С. 60.
31. Відомості Верховної Ради. — 2001. — № 12. — Ст.64.
32. Відомості Верховної Ради. — 1993. — № 27. — Ст. 289, зі змінами та доповненнями станом на 07.12.2000.
33. Ст. 20 Декрету Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" від 10.05.93 // Відомості Верховної Ради. - 1993. - № 27. -Ст. 289.
34. Ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91 // Відомості Верховної Ради. — 1991. — № 29. — Ст. 377.
35. Ст. 39 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" // Відомості Верховної Ради. — 1991. — № 38. — Ст. 508.
606 РОЗДІЛ XIII • ГЛАВА 5
36. Положення "Про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності", затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 740 від 25.05.98.
37. Ст. 8 Закону України "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаних з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування" від 17.01.2002 // Урядовий кур'єр. — 2002. — № 34.
Глава 5. Особливості адміністративної відповідальності осіб, що обіймають посади в державних органах
Державні службовці, перебуваючи на службі в різних державних органах, виконують завдання і функції держави. Тому великою мірою від того, наскільки сумлінно вони ставляться до виконання своїх обов'язків, залежить стан дотримання прав і свобод людей у нашій державі. Не випадково Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 р.1 закріпив серед основних обов'язків державних службовців обов'язок додержання Конституції України та недопущення порушень прав і свобод людини і громадянина, а серед основних принципів державної служби - пріоритет прав людини і громадянина та персональну відповідальність за виконання службових обов'язків і дисципліни.
За порушення прав і свобод людини і громадянина, які пов'язані з виконанням своїх обов'язків, державні службовці підлягають різним видам юридичної відповідальності. Особливе місце серед них посідає адміністративна відповідальність.
Свого часу проблемам адміністративної відповідальності, у тому числі стосовно державних службовців, у певній мірі приділяли увагу О.М. Якуба, Р.С. Павловський, Ю.П. Битяк, І.П. Голосніченко, А.А. Горницький, М.М. Мельник та інші дослідники. Але нове законодавство про адміністративну відповідальність і особливо практика його застосування висунули цілу низку питань, які потребують розв'язання, особливо у зв'язку з проведенням в Україні адміністративної реформи. Зокрема, досі відсутні комплексні дослідження проблем відповідальності за адміністративні правопорушення осіб, що обіймають посади у державному апараті, хоча, безумовно, ці проблеми є актуальними як для подаїьшого вдосконалення законодавства про адміністративну відповідальність, так і самої державної служби.
Формально термін "державний службовець" як суб'єкт адміністративного правопорушення з'явився вперше у Законі України "Про державну службу", але фактично і до прийняття цього Закону
О.В. Д'яченко 607
особи, які обіймають посади в державних органах та установах, могли бути суб'єктом адміністративного проступку: наприклад, про окремі категорії державних службовців ішлося у ст. 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП).
П Типологія ознак суб'єкта адміністративної відповідальності. В адміністративно-правовій .гітературі та законодавстві України виділяють різні види ознак суб' єкта адміністративного правопорушення. Здебільшого їх поділяють на загальні і спеці;шьні2, загальні і соціальні3, загальні й особливі (спеціальні)4. Але ретельніший аналіз різних ознак суб'єктів адміністративних правопорушень і їх впливу на відповідальність дає змогу дійти висновку про існування трьох видів ознак суб'єкта адшшстрэтивного правопорушення.
Першою є група, яку всі визначають як загальні ознаки, тобто вони є обов'язковими і відсутність будь-якої з них означає відсутність суб'єкта правопорушення, а звідси - і відсутність самого адміністративного правопорушення.
До загальних ознак суб'єкта належить вік, з якого настає адміністративна відповідальність, тгі осудність особи, яка вчинила адміністративне правопорушення. Наявність таких ознак є обов'язковим для будь-якого суб'єкта адміністративного правопорушення, в тому числі й для осіб, які обіймають по гади у державному апараті. Слід зазначити, що більшість статей особливої частини КпАП та інших законів, які передбачають адміністративну відповідальність фізичних осіб, зорієнтовані саме на загального суб'єкта. Тобто суб'єктом таких правопорушень можуть бути будь-які фізичні особи, які мають зазначені вище ознаки, а наявність інших ознак, у тому числі й такої, що особа обіймає посаду у державному апараті, не вплиііає ані на склад адміністративного правопорушення, ані на кваліфікацію такого правопорушення. Тому здебільшого за скоєння адміністративних правопорушень державні службовці, крім зазначених у ст. 15 КпАП, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах.
Другу групу ознак суб'єкта адміністративного правопорушення визначають по-різному - "спеціальні", "соціальні", "особливі". На нашу думку, правильно буде використовувати саме поняття "спеціальні". Ця група ознак може виконувати одну з двох функцій.
По-перше, вони можуть бути конструктивними ознаками простих складів адміністративних проступків. Це означає, що до адміністративної відповідальності за відповідні адміністративні проступки притягаються тільки такі фізичні особи, які, :крім загальних, мають ще й спеціальні ознаки. Так, згідно зі ст. 2 Закону України "Про боротьбу з корупцією" за корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією, на підставі цього Закону несуть відлові-