Деякі вчені вбачають у санкції засіб конкретизації заходів державного примусу. Так, І.І. Веремеєнко визначає санкцію як елемент норми права, встановленої державою для її охорони і що вказує на ті заходи державного примусу, які застосовуються до порушників диспозиції норми з метою виправлення й перевиховання його та інших осіб у дусі виконання законів, поваги до правил суспільного співіснування, а також попередження нових правопорушень 8.
Окремі автори розглядають санкцію лише як зазначення заходів примусу, спрямованих на забезпечення виконання правових норм9. Інші трактують санкцію значно ширше, тобто як зазначення всіх негативних наслідків для особи, що порушила норму права10.
У будь-якому разі застосування санкції ставиться у залежність від стану виконання правової норми. Тобто всі доходять висновку, з яким не можна не погодитися, що санкція має місце лише у разі порушення правової норми.
За цією особливістю серед різноманітних примусових заходів
Н.В, Кізіма 597
виділяється "санкція". Санкція як негативна реакція держави на порушення правової норми виникає лише за наявності протиправної поведінки або неналежного виконання загальновстановлених правил. Натомість державний примус реалізується їв багатьох формах, які охоплюють і санкції. Тож, не обмежуючись тільки санкціями, примус може бути задіяний не тільки внаслідок порушення правової норми — як відповідна реакція уповноважених органів — а й у зв'язку з виникненням певних обставин, що загрожують або можуть загрожувати суспільним відносинам.
У теорії права для класифікації санкцій запропоновано декілька критеріїв. Так, В.А. Юсупов виділяє, поряд із примусовими санкціями, санкції-попередження та санкції-заохочення11. Останні він називає санкціями позитивного стимулювання.
Адміністративні санкції, розглядаючи їх з точки зору функціональної спрямованості в державному управлінні, можуть бути стимулюючими, попереджувальними та примусово-каральними. Вони включаються в механізм здійснення правопорядку як юридичний засіб переконання та примусу.
Існує також класифікація за ступенем визначеності. Згідно з таким критерієм санкції поділяють на визначені і порівняно визначені. В перших точно і конкретно вказується захід впливу, що має бути застосований за порушення даної норми. У других - лише вказано межі, у яких певний орган з урахуванням конкретних обставин правопорушення визначає відповідний захід впливу стосовно конкретного правопорушника.
Була запропонована й інша класифікація, яка отримала широке застосування в науці, а саме - класифікація відповідно до способу охорони правопорядку 12. За цим критерієм санкції розмежовуються на адміністративні стягнення (каральні санкції) та правовідновлюючі. Якщо каральні санкції спрямовані на загальну та спеціальну пре-венцію правопорушень, виховання та виправлення правопорушників, то правовідновлюючі спрямовані на відновлення заподіяної шкоди, на виконання невиконаних зобов'язань та поновлення порушених прав.
За таким самим критерієм систематизує адміністративно-правові санкції І.І. Веремеєнко, однак на додаток до санкцій, запропонованих О.Е. Лейстом, включає до своєї класифікації "санкції реального виконання" 13. Відповідно вказані санкції безпосередньо спрямовані на примусове виконання невиконаних зобов 'язгінь або на створення та забезпечення гарантій такого виконання.
Враховуючи викладене, досить чітко визначається місце адміністративних стягнень у сукупності адміністративних санкцій. Ці стягнення належать до каральних адміністративних санкцій, що за-
598 РОЗДІЛ XIII • ГЛАВА 4
стосовуються до особи внаслідок порушення встановлених правил у випадку, передбаченому законодавством.
Законодавчії акти України містять визначення покарань, відмінних від тих, що закріплені в чинному Кодексі України про адміністративні правопорушення (КпАП). Покарання, передбачені чинним законодавством Украши, характеризуються видовим розмаїттям, що дао змогу ширше і всебічно забезпечувати належне дотримання правових норм та індивідуально врегульовувати питання застосування покарання в кожному окремому випадку вчинення правопорушення.
У той же час потребують уваги деякі теоретичні питання, нез'ясованість яких призводить як до труднощів у застосуванні покарання, так і до порушень прав людини та громадянина.
П Існування "економічних санкцій" та їх види. Враховуючи розмаїття правових норм, що містять різні види каральних санкцій, потребують спеціального аналіз}' стягнення, які не належать до видів, окреслених КпАП.
Дослідники проблем застосування санкцій до юридичних осіб групують їх в одну категорію, псе розділяючи санкції за специфікою примусу, та називають такі с;шкції "економічними". При цьому мається на увазі застосування до юридичних осіб негативних наслідків, пов'язаних з неналежним виконанням будь-яких правових норм, якщо таке правопорушення спричинено господарською діяльністю юридичної особи14.
Однак щодо галузево-правової ідентифікації економічних санкцій є різні підходи. Так, Н.О. Саніахметова зазначає: "Штрафи, що стягуються антимонопольніїм комітетом України відповідно до ст. 19 Закону Уіфаїни "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", слід відрізняти від штрафів як заходів відповідальності згідно з Кодексом про адміністративні правопорушення. Вони відрізняються за суб'єктами правопорушення, на яких накладаються штрафи. Останні за ст. 19 застосовуються лише до шдприємєтв - юридичних осіб, а згідно з КпАП — до посадових осіб, органів влади й управління, керівників (розпорядників кредитів) підприємств (об'єднань, господарських товариств тощо), а також до громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, тобто до фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності" 15.
На наш погляд, неможливо догодитись з позицією, відповідно до якої кваліфікуіати покарання ;Ік адміністративне можна лише за суб'єктом, на який спрямовано вплив. До того ж, у подальших публікаціях згаданий автор фактично погоджується з адміністратив-
И.В. Кізіма
но-правовою природою санкцій, застосовуваних до юридичних осіб 16. У працях інших дослідників також простежується думка про те, що серед примусових санкцій, застосовуваних до господарюючих суб'єктів Антимонопольним комітетом, є й адміністративні санкції 17.
Фахівці звертають увагу на необхідність класифікації економічних санкцій, що застосовуються до суб'єктів економічної діяльності, оскільки уніфікувати можливо лише ті санкції, які належать до одних і тих самих родових груп, тобто санкції однієї функціональної спрямованості18. Як найбільш характерний пропонусться обрати такий критерій, як наслідки для підпрк:ємства-правопорушника.
Враховуючи наявні розробки, можна подати в узагальненому вигляді таку типологію економічних санкцій, що застосоїуються до юридичних осіб за законодавством України та мають характерні риси адміністративних санкцій.
1. Санкції першого виду мають на меті стимулювати підприємство до правомірної поведінки, виконання встановлених правил та норм (штраф, пеня тощо).
З появою в ринковій економіці суб'єктів підприємницької діяльності різних форм власності прийнято значну кількість законодавчих актів, якими передбачено склади правопорушень, вчинених саме юридичними особами, і щодо цих осіб встановлено спеціальні санкції за їх вчинення. Досить часто ці санкції називають фінансовими19.
Зокрема, застосування фінансових санкцій передбачається Законом України "Про оприбуткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 р.20, Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" від 19 лютого 1993 р.21, Законом України "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лшерних систем зчитування" від 17.01.2002р.22 і в Постанові Національного банку України від 08.08.2001 р. "Про накладення штрафів на банки", зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 04.09.2001 р. 23
Погляди науковців та практиків з цього питання в загальних рисах можна звести до двох точок зору. Перша політає у визнанні "фінансових санкцій" самостійним видом юридичної відповідальності, який не знайшов відповідного відображення ні в законодавстві, ні в науці. Представники іншої точки зору, яку підтримуємо й ми, наголошують на тому, що так звані фінансові санкції за правовою природою є адміністративними штрафами.
Слід наголосити, що використання зазначеного поняття найбільш притаманне спеціалістам з фінансоїюго права. Причому деякі з них вказують на самостійність існування фінансових санкцій 24.
600 РОЗДІЛ XIII • ГЛАВА 4
Однак і в першому, і в другому випадках не слід змішувати такі різні за сутністю правові категорії, як "відповідальність" та "санкція".
Як видно з полеміки прибічників і першої, і другої точок зору, поняття "санкція" тлумачиться в суто нормативно-структурному аспекті (про який ішлося у гл. 2 цього розділу), тобто вона розглядається як елемент правової норми Тож доречно було б виходити саме з тих правових норм і того кола правовідносин, дотримання та реалізацію яких має забезпечити фінансова санкція.