З поділом праці тісно пов'язані труднощі встановлення суб'єкта правопорушення. Часто неможливо встановити конкретну особу, яка безпосередньо вчинила правопорушення. Річ в тому, що керівництво підприємства і менеджери просто перекладають вину один на одного. При цьому неможливо встановити, чиї заперечення відповідають дійсності.
Крім того, часто зустрічаються посилання на те, що з підписаними документами той чи інший відповідальний працівник у зв'язку з завантаженістю роботою не зміг ознайомитись особисто. Перевірити ж, входило це до його обов'язків чи ні, неможливо. Іноді через те, що ці обов'язки строго не закріплюються. Настільки ж мало піддається доказуванню давання співробітникові доручення на здійснення спеціальних обов'язків як необхідна умова для притягнення його до відповідальності.
У літературі домінує думка, що для правопорушень юридичних осіб характерним є те, що винесення лише індивідуального покарання стосовно члена спільноти - правопорушника, має на саму юридичну особу недостатній превентивний вплив. Значна шкода, що завдається правопорушеннями юридичних осіб, і отримана господарська вигода незіставні з розміром індивідуального покарання, який зазвичай незначний і при його визначенні необхідно враховувати майнове становище особи. При цьому не зважають на те, що юридична особа, яка отримує вигоду від цього, залишається поза впливом закону 2б.
До речі, у новому Кодексі Російської Федерації про адміністративні правопорушення запропоновано визнати юридичних осіб самостійним суб'єктом адміністративних правопорушень, однак це положення зумовило неоднозначну реакцію серед російських вчених.
Д.М. Лук'янець 551
Так, наприклад, В.Д. Сорокін вважає визнання юридичних осіб суб'єктами адміністративної відповідальності однією з двох тенденцій, що руйнують цілісність інституту адміністративної відповідальності. Основним аргументом на користь цієї думки, який використовує В.Д.Сорокін, є те, що один із основоположних принципів адміністративної відповідальності принцип вини, але для юридичних осіб непридатні визначення вини і її форми, які застосовуються при визначенні вини фізичних осіб. Вину ж юридичних осіб він вважає стороннім агрегатом у класичній конструкції інституту адміністративної відповідальності27.
І все ж таки уявляється, що проблему вини юридичної особи можна вирішити, і в цій книзі здійснено спробу запропонувати один із варіантів можливого вирішення цієї проблеми.
Розуміючи важливість питання, розробники проекту нового Кодексу України про адміністративні простугош передбачили в ньому адміністративну відповідальність не тільки фізичних, а й юридичних осіб.
Таким чином, питання про визнання юридичних осіб суб'єктами адміністративної відповідальності може і повинно бути вирішено на користь визнання їх такими за умов розв'язання проблеми підстав адміністративної відповідальності юридичних осіб, а також не менш важливої проблеми визначення вини юридичних осіб.
Література (до гл.З)
1. Коваль Л. Яким бути адміністративному кодексу України // Право України. - 1993. - №3. - С.24.
2. Бондаренко Г.П. Адміністративна відповідальність в СРСР. - Львів: ЛДУ, 1975.-С.77.
3. Там само. — С.64 - 65.
4. Зуб И. О правовой природе финансовых са нкций // Предпринимательство, хозяйство, право. - 1997. - №3. - С.9.
5- Новоселов В. Административная ответственность юридических лиц// Советская юстиция . - 1981. - № 23. - С.10.
6. Додин Е.В. Субъект административного проступка // Ученые записки ВНИИСЗ. - Вып.5, М. - 1965. - С.49
7. Додін Є.В. Удосконалення законодавства про адміністративну відповідальність юридичних осіб / Концепція розвитку законодавства України.-К., 1996. - С.114-115.
8. Додин Е.В. Административная ответственность в свете Конституции Украины // Юридический вестник. — 1997. — № 3. — С.72
9. Додін Є.В. //У кн.: Державне управління: теюрія і практика/ За заг. ред. В.Б. Авер'янова. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - С.270.
552 РОЗДІЛ XII • ГЛАВА З
10. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Административное право Украины (Общая часть): Учебное пособие. - X.: Одиссей, 1999. - С.133-136.
11. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України: Навчальний посібник. —К., 1995. — С.40.
12. Матеріали конференції "Адміністративне право: сучасний стан і напрями реформування". — К., 1998. — С. 11, 43, 56.
13. Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування / Збірник наукових праць. - Суми: "Ініціатива", 2000 - С. 116,279.
14. Бекетов О.И. Актуальные проблемы административного права России// Государстве и право. - 1999. — № 5. - С.87.
15. Мосин Е Ф. Административная ответственность за правонарушения в сфере бизнеса. - СПб.: ЭЛБИ, 1998. - С.41.
16. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій. — К.: Вентурі, 1996.-С.129.
17. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 1999. - С.296.
18. Завгородний Б. Правомерность применения к гражданам- предпринимателям административной ответственности и финансовых санкций за одно нарушение // Бизнес (Документы, комментарии, консультации). - 1999. -№1-2.-С.62.
19. Лысенко В. Финансовые санкции и Конституция Украины // Бизнес (Документы, комментарии, консультации). - 1999. - № 40. - С.36-37.
20. Саниахметова Н. Санкции за нарушение антимонопольного законодательства // Бизнес (Документы, комментарии, консультации). — 1998. — № 16. - С.38.
21. Хохлов Е.Б., Бородин В.В. Понятие юридического лица: история и современная трактовка // Государство и право. — 1993. — № 9. — С. 153—156.
22. Кравчук В. Визначення сфери застосування інституту юридичної особи II Право України. - 1998. - № 4. - С.77.
23. Зинченко С.А., Лапач В.А. Субъект предпринимательства как юридическое лицо // Государство и право. -1995. - № 7. - С.52.
24. Иванов Л. Административная ответственность юридических лиц // Закон. - 1998.-№ 9. - С.90.
25. Крылова Н.Е. Уголовная ответственность юридических лиц во Франции: предпосылки возникновения и основные черты // Вестник Московского университета. - Серия И; Право. - 1998. - № 3. - С.69-70.
26. Иванов Л. Административная ответственность юридических лиц // Закон. - 1998. - №9. - С.90-91.
27. Сорокин В.Д. О двух тенденциях, разрушающих целостность института административной ответственности // Известия высших учебных заведений. Правоведение. - СПб, 1999. - № 1. - С.51.
Д.М. Лук'янецъ 553
Глава 4. Різновиди адміністративних правопорушень
та особливості адміністративної відповідальності юридичних осіб
Класифікація адміністративних :правопорушень здійснюється за найрізноманітнішими підставами: за особливостями об'єктивної сторони (правопорушення з формальним або матеріальним складом), за формою вини (умисні та вчинені з необережності), за характеристиками суб'єкта (правопорушення із загальним та спецішшшм суб'єктами) тощо. Але визнання суб'єктом адміністративного правопорушення (як загальної підстави адміністратавної відповідальності) юридичних осіб дає додаткові можливості для їх наукової класифікації.
Оскільки юридичною підставою адміністративної відповідальності є передбачений у законі склад адміністративного правопорушення, виникають проблеми з визначенням окремих елементів такого складу і, перш за все, суб'єктивної сторони правопорушення. Ця проблема полягає у визначенні вини суб'єктів, які є юридичними особами.
В адміністративному праві, як і І; кримінальному, вина, а точніше її форми, має чітке визначення в законі, але розуміння вини як психічного ставлення особи до протиправного діяння і його наслідків не може застосовуватись до юриджіної особи. Відправною точкою для дослідження вини юридичної особи повинна бути винна дія і через визначення того, що вважатиметься винною дією, мо;кна сформулювати поняття вини юридичної особи.
Як зазначав свого часу Є.Н.Трубецькой, дієздатність юридичних осіб виражається у діях певних фізичних осіб, представників, що діють від імені юридичної особи. Дії таких представників вважаються діями самої юридичної особи. Однак, ні особи, уповноважені бути представниками юридичної особи, ні взагалі фізичні особи, що входять до її складу, не повинні ототожнюватись із самою юридичною особою1. Таким чином, для вирішення питання про те, чи є дії юридичної особи винними, необхідно визначити, чи є кони наслідком дій або бездіяльності фізичних осіб, що входять до складу юридичної особи.
Протиправні дії юридичної особи можна вважати винними, якщо вони є наслідком дій або бездіяльності фізичних осіб, які входять до складу юридичної особи. Тобто якщо юридичним фактом, що лежить в основі протиправних дій юридичної особи, є дії фізичних осіб, то дії юридичної особи будуть винними. Якщо ж такою основою є події, тобто фактичні обставини, виникнення яких не залежить від волі та свідомості фізичних осіб, що входяті, до складу юридичної особи, то такі дії юридичної особи вважати винними не можна.
Однак, як зазначає В.А. Ойгензі:ст: "Вина - це винна діяльність,
554 РОЗДІЛ XII • ГЛАВА 4
вина - це суб'єктивна категорія... Можливо, форма не має значення, але не можна говорити про якусь абстрактну вину, адже вина - це певне усвідомлення, передбачення, регуляція поведінки" 2.
Навряд чи можна шукати визначення вини юридичної особи через умисел або необережність. Це потребує оцінки ставлення суб'єкта саме до власних протиправних дій і їх наслідків. Але дії юридичної особи завжди обумовлені діями людей, вони є наслідком дій людей і між ними існує певний зв'язок.