Причому автор вважає, що "до інституту державної служби не слід включати діяльність осіб, які хоч і виконують найважливіші державно-владні функції, але мають статус "політичних діячів", а не "державних службовців". До цих осіб належать Президент України, Прем'єр-міністр України, члени уряду України, голови місцевих державних адміністрацій, народні депутати України, обрані посадові особи парламенту, в тому числі Голова Верховної Ради України. Правовий статус цих осіб має бути детально регламентовано в окремих законодавчих актах" 4.
В.Л. Коваленко 395
Дехто зазначає, що є "необхідність прийняття нової законодавчої бази, концептуальними моментами якої, як один із можливих варіантів, виступатиме поділ державної служби на цивільну загальну (в органах виконавчої влади та їх апараті, апараті Верховної Ради) та спеціальну (в органах прокуратури, суді, дипломатичних установах, митних і податкових органах тощо) і мілітаризовану, військову (в системі міністерства оборони, служби безпеки, міністерств зв'язку та транспорту); міліцейську (в органах внутрішніх справ), а також воєнізовану (воєнізована охорона системи міністерства транспорту, внутрішня служба міністерства внутрішніх справ, гірничо-рятувальна служба, пожежна служба тощо)" 5.
Отже, принципову відмінність позицій різних дослідників щодо розглядуваного питання слід вбачати в таких варіантах цих позицій:
• варіант "А" - визнати, що складовими частками єдиної державної служби є такі її гілки, як загальна (цивільна) та мілітаризована;
• варіант "Б" - не виділяючи окремих гілок державної служби, законодавчо закріпити (підтвердити) існування в межах державної служби таких її видів, як військова, дипломатична, митна тощо;
• варіант "В" - нормативно закріпити такі види державної служби - адміністративна, спеціалізована, пагронатна;
• варіант "Г" - виділяти державну службу в кожній з існуючих гілок державної влади (законодавчій, вжонавчій, судовій);
• варіант " Д" - законодавчо закріпити єдність державної служби з одночасним її внутрішнім поділом на три типи - цивільну, мілітаризовану, спеціалізовану, які об'єднуватимуть відповідні споріднені види державної служби.
Існують і деякі інші погляди на класифікацію типів державної служби. Зокрема, один із них полягає в тому, що державну службу в державних органах та їх апаратах пропонується класифікувати відповідно до конституційного принципу розподілу державної влади: а) державна служба в органах законодавчої влади; б) державна служба в органах виконавчої влади; в) державна служба в органах судової влади. Здається, однією з перших спроб реалізації такого підходу стало оприлюднення Ю.П. Битяком та О.В. Петришиним підготовленого ними проекту Закону України "Про службу в органах виконавчої влади і їх апараті"6. Трохи згодом такий підхід застосував І.Б. Коліушко, врахувавши елементи деяких інших авторських позицій.
Думається, що механічне використання для підготовки нової редакції Закону України "Про державну службу" конституційного прин-
396 РОЗДІЛ IX • ГЛАВА 2
ципу поділу державної влади не є доцільним, оскільки: по-перше, це сприятиме посішенню протистояння між різними гілками державної влади; по-друге, можуть бути порушені такі важливі принципи, як політична нейтральність та стабільність державної служби; по-третє, непорушним має залишатися головний принцип державної служби -служіння в цілому українській державі, а не окремим гілкам влади або окремим органам.
Для більш чіткого визначення державної служби як окремого інституту, що охоплює відповідні державні органи та всіх державних службовців, доцільно здійснити та законодавче закріпити умовний поділ єдиної державної служби на три основних типи державної служби: цивіль]^у, мілітаризовану та спеціалізовану. При цьому виходимо з того, що:
а) до цивільної державної служби належать державні службовці, які працюють у цивільних державних органах та їх апаратах і не мають спеціальних звань;
б) до мілітаризованої державної служби належать державні службовці, які служать в озброєних державних формуваннях та мають військові й прирівняні до них звання;
в) до спецііїлізованої державної служби належать державні службовці, які мають спеціальні звання і працюють або служать у державних органах зі спеціальним статусом, що мають спеціальні та/або специфічні повноваження.
За такого поділу мають бути віднесені:
• до цивільної служби - ті цивільні службовці, які працюють в органах державної влади та їх апараті і не мають спеціальних звань, здійснюють так би мовити звичайну управлінську (адміністративну) діяльність (службовці та працівники апаратів Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, органів прокуратури, правопорядку, судових органів, місцевих органів виконавчої влади тощо). Такі працівники матимуть статус "державних службовців" у вузькому розумінні, їм присвоюватимуть розряди або ранги державної служби, а їх діяльність регулюватиметься Законом про державну службу;
• до спеціалізованої служби - ті службовці, які працюють або служать переважно в органах державної влади зі спеціальним статусом і мають спеціальні звання (класи, чини тощо), виконують специфічні функції (дипломатичні, санітарко-епідеміологічні, пожежні, податкові, контрольно-ревізійні,
В.Л. Коваленко 397
суддівські, прокурорські, природоохоронні, митні, фельд'єгерські, гірничо-рятувальні тощо). На них поширюватиметься статус "державних службовців", але в широкому розумінні, а і'х діяльність регулюватиметься спеціальними законами, прийнятими відповідна до майбутньою Закону "Про основи державної служби";
• до мілітаризованої служби - ті службовці, які служать головним чином у воєнізованих державних органах і мають військові та прирівняні до них спеціальні звання й наділені відповідними повноваженнями (військовослужбовці Збройних Сил України та прирівняні до :ешх особи, безпосередньо слідчі, особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ тощо). На них поширюватиметься статус "державні службовці", але в широкому розумінні, а їх діяльність регулюватиметься спеціальними законами, прийнятими відповідно до майбутнього Закону "Про основи державної служби".
Пропонований підхід надасть підстави обґрунтовано поділити наведені типи на відповідні види державної служби.
О Класифікація видів державної служби. Зокрема, пропонуємо виділяти такі види державної служби України.
1. У межах цивільної держслужбн:
служба в Адміністрації Президента України та апараті органів, створюваних при Президентові Украши;
служба в Апараті Верховної Ради Украши та секретаріатах комітетів Верховної Ради;
служба в Секретаріаті Кабінету Міністрів України та в апаратах урядових органах;
служба в патронатних службах державних органів;
служба в апаратах Національного банку України, його обласних (та прирівняних до них) відділеннях;
служба в апаратах міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;
служба в апаратах місцевих органах виконавчої влади;
цивільна служба в апаратах органів прокуратури;
цивільна служба в апаратах органів внутрішніх справ;
цивільна служба в апаратах (штабах) військових формувань;
несуддівська служба в апаратах удових органів;
служба державних нотаріусів;
служба державних судових виконавців;
деякі інші види, визначені законом.
2. У межах спеціалізованої держглужби: державна дипломатична служба:
398
РОЗДІЛ IX • ГЛАВА 2
державна санітарно-епідеміологічна служба;
державна пожежна служба;
державна контрольно-ревізійна служба;
державна служба прокурорів;
державна служба суддів;
державна митна служба;
державна податкові служба;
служба державних судово-медичних експертів;
державна фельд'єгерська служба;
деякі інші види, визначені законом.
3. У межах мілітаризованої служби:
військова служба в Збройних Силах України (служба в усіх видах Збройних Сил України),
служба в Прикордонних військах України;
служба у Внутрішніх військах МВС України;
служба в Службі Безпеки України;
служба в Державній службі охорони України;
служба в органах виконання покарань;
служба атестованих працівників органів внутрішніх справ;
служба атестованих працівників військ центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій;
деякі інші види, визначені законом.
На закінчення доцільно торкнутися питання щодо співвідношення розрядів державної служби зі спеціальними і військовими званнями, класними чинами. На нашу думку, серйозним гальмом подальшого розвитку інституту державної служби та її проходження є відсутність легального співвідношення між персональними званнями для різних типів державної служби в Україні.
Спеціальні звання, військові та прирівняні до них звання, класні чини, кваліфікаційні ранги, що присвоюються окремим категоріям державних службовців (у широкому розумінні) відповідно 'до спеціальних законів про типи та види державної служби, повинні присвоюватися з урахуванням та в межах розрядів державної служби, передбачених профільним Законом. Тобто повинна існувати шкала співвідношень. Цьому має бути присвячено або окрему главу нової редакції Закону "Про державну службу", або спеціальний закон. Це дозволить, зокрема: а) спростити законодавство про державну службу; б) виробити спільні критерії щодо відбору на державну службу, її проходження та її припинення; в) вирівняти умови оплати праці та соціального забезпечення за однотипними посадами та видами роботи; г) значно зменшити витрати на утримання державних службовців усіх категорій завдяки централізації управління державною службою