Так, ст. 52 Закону України "Про захист еіюномічної конкуренції" встановлено, що штрафи на суб'єктів господарювання - юридичних осіб накладаються органами Антимонопольного комітету України за порушення, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 8-16, 18 та 19 ст. 50 цього Закону. Водночас відповідальність посадових осіб за аналогічні адміністративні правопорушення встановлена статтями 166і, 1662, 1664 КпАП.
Очевидно, що застосувати за такі правопорушення тільки Закон або тільки КпАП неможливо, оскільки об'єктивна сторона таких правопорушень збігається. Таким чином, можна стверджувати, що у випадках, коли притягнення до адміністративної' відповідальності посадової особи неможливо окремо від притягнення до адміністративної відповідальності юридичної особи, має місце спільна адміністративна відповідальність.
Однак необхідно зазначити, що іноді можуть існувати винятки із загального правила. Така ситуація має місце, коли, наприклад, рішення внаслідок якого вчинене правопорушення, прийнято колегіальним органом суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи. Крім того, згідно зі ст. 38 КпАП адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше двох місяців з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - двох місяців з дня його викриття. Аналогічного обмеження терміну притягнення до відповідальності суб'єктів підприємницької діяльності — юридичних осіб Зако-
566 РОЗДІЛ XII • ГЛАВА 4
ном України "Про захист економічної конкуренції" не передбачено. Якщо правопорушення було скоєне більше ніж два місяці тому, до відповідальності можна притягнути лише юридичну особу.
ПІ Субституальна адміністративна відповідальність. Крім спільної адміністративної відповідальності, коли до відповідальності притягуються і суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, і її посадова особа, законодавством, зокрема КпАП, передбачені випадки, коли протиправні дії суб'єкта підприємницької діяльності -юридичної особи тягнуть за собою адміністративну відповідальність посадових осіб цих суб'єктів підприємницької діяльності. Підставою такої відповідальності є так зване правопорушення з виділеним суб'єктом. При розгляді цього виду адміністративних правопорушень як приклад було використано ст. 170і КпАП, якою передбачено відповідальність посадових осі(5 підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, громадян - власників підприємств або уповноважених ними осіб за випуск продукції (товарів), реалізацію (обмін) продукції (в тому числі імпортної) виготовлювачем або продавцем, виконання робіт, надання послуг підприємствам або громадянам - споживачам без сертифіката відповідності, якщо його наявність передбачена чинним законодавством.
Аналогічним чином конструюється відповідальність за вчинення порушень митних правил. Зокрема, ст. 103 Митного кодексу України передбачено, шо при вчиненні порушень митних правил підприємствами відповідальності підлягають службові особи - керівники цих підприємств.
При притягненні до адміністративної відповідальності у наведених випадках фактично відбувається виділення суб'єкта - фізичної особи, який входить до складу юридичної особи, чиї дії потягли за собою протиправні дії юридичної особи (визначається третій рівень об'єктивного аспекту вини юридичної особи), й оцінка суб'єктивного аспекту вини юридичної особи. Але стягнення при цьому накладається не на юридичну особу, а на виділений суб'єкт.
Ця процесуальна особливість дозволяє виокремити в рамках адміністративної відповідальності такий її різновид, як субституалъ-на (лат. substituo - призначати замість 7) адміністративна відповідальність, яка має місце, коли за протиправні дії суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи до відповідальності притягується посадова особа або громадянин - власник цього суб'єкта підприємницької діяльності.
О Триваюча адміністративна відповідальність. Традиційно юридична відповідальність взагалі, й адміністративна зокрема, роз^ глядаються як ретроспективні. Відповідальність настає за діяння, які були скоєні в минулому. Застосування адміністративних стягнень
Д.М. Лук'янецъ 567
здійсшоегься в часі після правопорушення. Але чинним законодавством передбачені випадки, коли адміністративна відповідальність реалізується одночасно з триваючим правопорушенням.
Згідно зі статтями 1 і 2 Закону України "Про порадок здійснення розрахунків в іноземній валюті" виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, вказані в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується. При здійсненні імпортних операцій резидентами поставка товару повинна бути здійснена протягом 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції.
Згідно з вимогами ст. 4 цього Закону порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2. Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка від суми неотриманої виручки (митної вартості недопоставлено! продукції) в іноземній валюті, перерахованій у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
У цьому випадку адміністративна відповідальність резидента настає у зв'язку з невиконанням нерезидентом умов цивільно-правової угоди (договору постачання). Очевидно, що метою таких заходів е стимулювання резидента до заявления вимог до нерезидента про неналежне виконання умов договору. Статтею 4 згаданого Закону визначено, що у разі прийняття судом або арбітражним судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 ІІ^ого Закону, зупиняються і пеня за їх порушення не сплачується. У разі прийняття судом або арбітражним судом рішення про відмову в позові повністю або частково, або припинення (закрття) провадження по справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.
Сутність порушення термінів полягає в нездійсненні або непри-пиненні певних дій до певного моменту часу. Певним чином порушення термінів - це стан. Цей стан виникає на наступний день після 90-денного терміну і зберігається до його ліквідації. Нарахування і стягнення пені здійснюється податковими органами за результатами проведених перевірок. Якщо під час повторних перевірок встанов-
568 РОЗДІЛ XII • ГЛАВА 4
люється, що протиправний стан продовжує мати місце, нарахування і стягнення пені здійснюється знову. Таким чином, нарахування і стягнення пені податковими органами здійснюється протягом усього терміну існування протиправного стану, зумовленого порушенням встановленого законом терміну.
Вказані особливості процесуальної форми здійснення адміністративної відповідальності дозволяють виділити й' в такий окремий різновид, як триваюча адміністративна відповідальність.
Слід зазначити, що наведений вище приклад не є поодиноким. Триваюча адміністративна відповідальність передбачена й іншими законами України. Так, у н.7 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" зазначено, що у разі виявлення фактів оформлення безтоварних операцій із закладення матеріальних цінностей до державного резерву підприємства, установи й організації -відповідальні зберігачі сплачують штраф у розмірі 100 відсотків вартості не закладених до державного резерву матеріальних цінностей, а також пеню за кожний день прострочення з моменту оформлення зазначених операцій до фактичного закладення матеріальних цінностей до державного резерву.
Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що у южному разі, за винятком випадків триваючої адміністративної відповідальності, особливості адміністративної відповідальності обумовлюються особливостями її конкретних підстав. Вони дозволяють виділити в рамках адміністративної відповідальності декілька її різновидів, і наведена типологія адміністративної відповідальності має слугувати, насамперед, меті поглибленого усвідомлення змісту відносин адміністративної відповідальності, які відоуваються за участю саме юридичних осіб.
Літераіура (до гл.4)
1. Трубецкой Е.Н. Энциклопедия права. -СПб.: Лань, 1998. -С. 177-178.
2. Ойгензихт В.А. Воля и волеизъявление. -Душанбе, 1983. - С. 162/
3. Миргородский Д. Пределы ответственности за осуществление предпринимательской деятельности без лицензии // Бизнес (Документы, комментарии, консультации). - 1998. - № 13. - С. 31.
4. Криминология: Учебное пособие / Под ред. Н. Ф. Кузнецовой. - М.: Зерцало, 1998. - С. 49.
5. Теория государства и права / Под ред. Карельского и В.Д. Перевалоеа. - М.: Издательская группа ИНФРА.М - НОРМА, 1997. - С. 426.
6. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / За ред. П.С. Матишевського та ік. - К.: Юрінком Інтер, 1997. - С. 83.
7. Skorina L.P., Churkcva L.P. Lingua Latina iuridicialis. - К.: Вища школа, 1995.-С. 245.
Розділ XIII
актуальні проблб:ми
адміністративної відповідальності
та шляхи їх розв'язання
Глава 1. Розмежування адміністративних і