Хоча в системі органів адміністративної юрисдикції є і місцеві суди, однак вони розглядають незначний відсоток (приблизно 15 відсотків) уах справ про застосування адміністративних штрафів за вчинення проступків. Як правмо, це найбільш складні справи про адміністративні правопорушення з підвищеним ступенем суспільної шкідливості. Всі інші справи :про застосування адміністративних штрафів підвідомчі органам виконавчої влади (адміністративним органам).
У той же чііс не всі й адміністративні органи можуть бути органами адміністративної юрисдикції, а тільки ті, які в законодавчому порядку наділені відповідними юрисдикційними повноваженнями, що зумовлено значимістю адміністративної юрисдикції як способу правової охорони суспільних відносин.
З одного боку, будь-який адміністративний орган наділяється широкими повноваженнями для здійснення своєї діяльності, а з іншого,
Т.О. Коломоєць 593
юрисдикційні повноваження мають або лише певні його підрозділи, або ж певні особи.
Для адміністративної юрисдикції характерною є, насамперед, оперативність реагування на адміністративні правопорушення, її превентивна (поєднання загальної та конкретної превенції) спрямованість, забезпечити яку можливо тільки за наявності широкої мережі органів, що компетентно та своєчасно здійснюватимуть свою діяльність. Це дає змогу стверджувати, що адміністративна юрисдикція характеризується також множинністю її органів, яка, у свою чергу, пов'язана з їх розмаїттям.
Одні органи спеціально створюються для здійснення адміністра-тивно-юрисдикційної діяльності, інші - здійснюють її паралельно з виконанням основних функцій.
Детальний аналіз адміністративно-деліктного законодавства дає змогу простежити територіально-галузевий принцип побудови системи органів адміністративної юрисдикції, зумовлений потребою забезпечення захисту суспільних відносин від адміністративних правопорушень на всій території України, а також боротьби з ними в окремих галузях народного господарства.
У системі органів адміністративної юрисдикції відповідно виділяють територіальну (органи, які здійснюють юрисдикційну діяльність у межах певних адміністративно-територіальних одиниць і наділені юрисдикційними повноваженнями широкого діапазону -місцеві суди, адміністративні комісії) й галузеву (органи, для юрис-дикційної діяльності яких характерна спеціалізація, зумовлена самим призначенням галузевого органу, покликаного, поряд із іншими функціями, забезпечувати охорону суспільних відносин у ввірених їм галузях - державні інспекції) підсистеми.
Ефективність функціонування всієї системи органів адміністративної юрисдикції забезпечується наявністю тісних зв'язків між підсистемами цих органів.
Останнім часом намітилася певна тенденція щодо модифікації системи органів адміністративної юрисдикції за рахунок позбавлення відповідних юрисдикційних повноважень адміністративних комісій та виконавчих комітетів передачі їх спеціалізованим органам — насамперед, державним інспекціям, а найбільш складних справ про застосування штрафів за вчинення адміністративних правопорушень з підвищеним ступенем суспільної шкідливості - судам, що є, на наш погляд, цілком виправданим.
Порівняно оперативною та спрощеною є Ітроцедура застосування адміністративних штрафів: досить стислі строки давності притягнення до адміністративно-штрафної відповідальності (не пізніше двох
594 РОЗДІЛ XIII • ГЛАВА 4
місяців з моменту вчинення праіюпорушення, а при триваючому правопорушенні - з моменту його виявлення), розгляду справ про застосування адміністративних штрафів (до п'ятнадцяти днів), оскарження (до десяти днів) та виконання відповідних постанов. Слід особливо акцентувати уііагу на можливості застосування адміністративних штрафів на місці вчинення адміністративних правопорушень без складання протоколу (ст. 258 КпАП).
Резюмуючи наведене, слід визнати, що адміністративний штраф - це універсальний вид адміністративного стягнення. Йому, поряд із загальними рисами штрафної (каральної) санкції, притаманні й певні специфічні властивості: множинність органів адміністративно-штрафної юрисдикції, розмаїгтя суб'єктів, щодо яких може застосовуватися адміністративний штраф, порівняно невеликі його розміри, уніфікована методика нарахування, спрощена процедура застосування та деякі інші, що обумовлюють його значний виховний, превентивний та каральний потенціал й особливе місце в системі юридичних штрафних санкцій, передбачених законодавством України.
Враховуючи викладене, на окрему увагу заслуговує досить специфічне явище у чинному деліктному законодавстві, пов'язане зі встановленням так званих "економічних санкцій", які розглядаються у наступній главі.
Глава 4. Економічні санкції: питання їх правової природи
О Щодо Ішняття "адміністративних санкцій" та їх класифікації. Санкція як важливе правове явище за різних часів була об'єктом дослідження вчених. Цій проблематиці приділяли увагу, зокрема, Є.А. Агеєва, Г.П. Бондаренко, І.І. Веремеєнко, П.О. Недбайло, О.Е. Лейст, В .А. Юсупов та інші. На думку дослідників, яку поділяє і автор цієї глави, не особливості санкцій визначають відмінність соціальних норм, а навпаки, об'єктивні за своєю природою суттєві відмінності різних видів соціальних норм, їх специфічні ознаки обумовлюють і особливості санкцій за їх порушення *.
Зарубіжна правова наука і практика також використовують поняття "санкція". Причому до цієї правової категорії віднесено досить широке коло заходів впливу з боку уповноважених органів. Так, наприклад у Правилах адміністративної процедури США 2 під санкцією розуміють здійснювані адміністративним агентством 3 повні або часткові:
а) заборону, вимогу, обмежгння чи іншу вимогу, що впливає на свободу індивіда;
Н.В. Кізіма 595
б) відмову в праві на засоби захисту (надання адміністративним агентством грошових коштів, ліцензій, повноважень, звільнення від сплати податків, від виконання правових норм, визнання агентством привілеїв, імунітету, вимоги, права тощо);
в) накладення стягнення (штрафу);
г) знищення, вилучення, конфіскацію власності, відмову в праві на неї;
д) оцінку збитків, відшкодування, реституцію, компенсацію, виплату витрат, збитків чи винагороди;
е) визначення необхідних умов діяльності, відміну та призупинення ліцензії;
є) прийняття інших примусових чи обмежувальних заходів.
Такий підхід дещо розмиває підстави відмежування понять "примус" та "санкція", фактично ототожіпоючи їх. Перелік санкцій, наведений у цьому правовому акті, не є вичерпним і може бути доповнений іншими заходами примусового характеру. В узгігальненому вигляді наведена правова норма трактує санкцію як будь-які владні дії уповноваженого органу, спрямовані иа суб'єктів правовідносин.
Законодавство країн Європи використовує поняття "адміністративна санкція". Відповідно до його змісту "адміністративні санкції -це адміністративні акти, які накладають покарання из. приватних осіб стосовно їхніх дій, що суперечать прийнятим правилам. Санкцією може бути штраф чи інший каральний захід у грошовій чи негрошовій формі" 4.
Поряд з цим не всі адміністративні акти, що зачіпають права та інтереси приватних осіб, вважаються санкціями. Адепністративні акти можуть ставити за мету багато цілей, виходячи виключно з суспільних інтересів, політики захисту спільноти від невідворотної небезпеки, використовуючи запобіжш заходи. Так, відмова надати або поновити ліцензію через те, що претендент не виконує вимог цієї ліцензії, не вважається адміністративною санкцією. Так само заборона чи припинення дії ліцензії, обумовлені введенням нових правових норм, які спрямовані на захист навколишнього середовища, захист інтересів суспільства, також не мають карального хар>актеру.
Отже, виділяється головна риса адміністративним санкцій - саме каральний вплив, що здійснюється внаслідок порушення прав.
Органи виконавчої влади у зарубіжних країнах наділені значними повноваженнями щодо встановлзння та застосування санкцій. У різноманітних сферах життя виконавча влада встановлює правила, наглядає за їх втіленням і має поряд із :[пироким спектром заходів заохочення приватних осіб у разі невідпо відної дії також застосовувати до них санкції. Особливо це стосується таких сфер, як соціальне забезпе-
596 РОЗДІЛ XIII . ГЛАВА 4
чення, оподаткування, планування міст, охорона здоров'я, торгівля тощо. Серед численних адміністративних санкцій найбільш застосовувані грошові штрафи, конфіскація товарів, закриття підприємств, заборона діяльності, зупинення чи припинення дії ліцензії, дозволів, необхідних для діяльності в бізнесі чи промисловості. Всі вони впливають на приватних осіб.
Аналіз попередніх та новітніх теоретичних розробок вітчизняних учених щодо проблеми санкцій дає можливість твердити про декілька підходів до її розгляду.
Перший підхід передбачає розгляд санкції в ширшому розумінні, як будь-які негативні для правопорушника дії з боку держави в особі її уповноважених органів при порушенні правових норм.
Другий підхід вбачає розгляд санкції лише як структурного елемента правової норми. Згідно з теорією права норма має певну структуру, елементами якої виступають гіпотеза, диспозиція і санкція. Ця структура норми зберігається незалежно від її галузевих особливостей.
Обговорюючи питання про види санкцій, їх місце в структурі правової норми, більшість вчених погодились з тим, що санкція може виступати елементом норми права. Деякі з них наполягають на обов'язковості санкції в структурі правової норми 5. Інші ж вважають, що наявність або відсутність санкції в правовій нормі визначається структурою цієї норми. Тобто в структурі окремої норми вона може бути відсутньою 6. Однак коли правова норма не містить санкції, її охорона забезпечується засобами примусу, закріпленими в інших правових нормах7.