У ст. 1 (п. 3) Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" від 18.06.1999 р.13 визначається, що військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу. Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності при-
612 РОЗДІЛ XIII • ГЛАВА 5
датних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язана з захистом Вітчизни. А відповідно до ст. З Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р.14 до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці строкової служби та військової служби за контрактом Збройних Сил, Прикордонних військ, Служби безпеки, Військ цивільної оборони, а також інших військових формувань, що створюються Верховною Радою України, стратегічних сил стримування, які дислокуються на території України, військовослужбовці-жінки, курсанти військових навчальних закладів.
Військовозобов'язані, які призвані на збори, - це особи, що перебувають на військовому обліку в запасі, придатні за станом здоров'я та віком до військової служби і призвані у встановленому порядку на навчальні (або перевірні) або спеціальні збори.
Зазначені військовослужбовці та призвані на збори військовозобов'язані несуть відповідальність за вчинення адміністративних правопорушень, крім перелічених у частині першій ст. 15 КпАП, за Дисциплінарним статутом Збройних Сил України15, що затверджений Законом України від 24.03 1999р., а особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ несуть відповідальність за Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України від 29.07.1991 р.16 Але військовослужбовці внутрішніх військ МВС несуть відповідальність за Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
На нашу думку, такий самий порядок має застосовуватись і щодо осіб начальницького складу податкової міліції та осіб, що проходять службу у податшвій міліції, у то!*гу числі слухачів і курсантів навчальних закладів за спеціальностями з підготовки кадрів податкової міліції, бо згідно зі ст. 25 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 24.12.1993р.17 вони несуть дисциплінарну відповідальність згідно із Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ.
Крім цього, напевне, такий самий порядок має бути встановлений і стосовно осіб рядового і начальницького складу Державного департаменту України з питань виконання покарань, які ще й досі користуються і Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р.), і Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, хоча вже з 1998 р. повнісгю вийшли зі складу МВС і утворили самостійну кримінально-виконавчу систему.
О.В. Д'яченко 613
Однак і у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, згідно з частиною третьою ст. 15 КпАП органи (посадові особи), які мають право накладати адміністративні стягнення, можуть замість цього передавати матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питань, пов'язаним з притягненням винних до дисциплінарної відповідальності.
Аналіз положення частини другої ст. 15 КпАП: "Інші, крім зазначених у частині першій цієї статті, особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну, у випадках, прямо передбачених ними, несуть за вчинення адміністративних правопорушень дисциплінарну відповідальність, а в інших випадках - адміністративну відповідальність на загальних підставах" — дає можливість зробити такі висновіси.
Перший. Конструктивно та за змістом аналізована норма невдала, оскільки вона порушує єдність та логічність системи законодавства про адміністративну відповідальність, закрішпокгїи положення, згідно з яким вирішення питання про адміністративну відповідальність за адміністративні правопорушення здійснюється не в цьому законодавстві, а у законодавстві про дисциплінарну відповідальність. Це, безумовно, ускладнює діяльність органів адмінісіративної юрисдикції. Адже при вирішенні питання про підвідомчість справи про адміністративне правопорушення вони повинні керуватись не тільки адміністративно-деліктним законодавством, а й дисциплінарними статутами, які діють стосовно суб'єктів правопорушення.
Ще більш ускладнює роботу органів адміністративної юрисдикції відсутність навіть певною мірою визначеного (як це зроблено в частині першій ст. 15 КпАП) кола осіб, до яких має бути застосований такий порядок притягнення до відповідальності. Певна річ, що має йтися тільки про осіб, які служать або працюють у державних органах, установах, організаціях, де діють дисциплінарні статути або спеціальні положення про дисципліну. На сьогодні до таких осіб слід віднести: працівників органів прокуратури, щодо яких діє Дисциплінарний статут працівників прокуратури України 18; працівників залізничного транспорту, щодо яких діє Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту 19; працівників зв'язку, щодо яких діє Дисциплінарний статут працівників зв'язку 20.
Другий висновок. Положення частини другої ст. 15 КпАП не узгоджено з зазначеними дисциплінарними статутами, бо в них не передбачені випадки, коли відповідні особи за вчинення адміністративних правопорушень підлягають дисциплінарній відповідальності.
Тож питання, коли саме особи, щодо яких діють дисциплінарні статути, несуть за адміністративні злравопорушення дисциплінарну
614 РОЗДІЛ XIII • ГЛАВА 5
відповідальність на загальних підставах, не вирішено ані в законодавстві про адміністратгані правопорушення, ані в законодавстві про дисциплінарну відповідальність. На нашу думку, частину другу ст. 15 КпАП слід виключити, а перелічені особи, щодо яких діють згадані статути, за вчинення адміністративних правопорушень повинні притягатися до адміністративної відповідальності на загальних підставах. На завершення доречно зауважити, що у затвердженій Указом Президента України від 14 квітня 2000 р. Стратегії реформування системи державної служби наведена нова класифікація посад в органах державної влади. А саме залежно від змісту і характеру діяльності, способів призначення та надання повноважень передбачено законо-давчо визначити такі типи посад, як політичні, адміністративні і па-тронатні. Причому до політичних посад віднесені посади Прем'єр-міністра України, інших членів Кабінету Міністрів та деякі інші посади, статус котрих як політичних буде визначено законами України. Вважаємо, що у цих законах слід чітко вирішити і питання, пов'язані з притягненням до відповідальності осіб, що обіймають зазначені посади, за вчинення адміністративних правопорушень, у тому числі за скоєння корупційних діянь.
Література (до гл. 5)
1. Відомості Верховної Ради України. - 1991. — № 52. - Ст. 490.
2. Адміністративне право-України: Підручник / За ред. Ю.П. Битяка. -X., 2000.-С. 166.
3. Коваль Л.В. Адміністративне право України: Підручник. - К., 1998. -С. 136.
4. Вохрах ДМ. Административная ответственность граждан в СССР. -Свердловск, 1989. - С. 57.
5. Див.: Камлик М.І., Невмержицький Є.В. Корупція в Україні. - К., 1996.-С. 35—36.
6. Відомості Верховної Ради України. - 1993. — № 8. - Ст. 56.
7. Офіційний вісник України. - 2001. — № 25 (спецвипуск). - Ст. 1143.
8. Відомості Верховної Ради України. - 1996. — № 49. - Ст. 272.
9. Голос України. — 2002. — № 51. - Ст. 8-14.
10. Відомості Верховної Ради України. - 1993. — № 8. - Ст. 56.
11. Елистратов А.И. Основные начала административного права России. -М. - 1917.
12. Там само.
13. Офіційний вісник України. - 1999, — № 28. - Ст. 1369.
14. Відомості Верховної Ради України. - 1992. — № 15. - Ст. 190.
15. Офіційний вісник України. - 1999. — № 19. - Ст. 809.
О.В. Д'яченко
615
16. Відомості Верховної Ради України. - 1991. — № 45. - Ст. 599.
17. Відомості Верховної Ради України. - 1994. — № 15. - Ст. 84.
18. Відомості Верховної Ради України. - 1992. — № 4. - Ст. 15.
19. ЗПУ. Серія 2. - 1998. - Ст. 183.
20. ЗПУ. - 1996. — № 15. - Ст. 420.
Розділ XIV
АДМШІСТРАТИВеО-ЮРИСДИКЦІЙНЕ
ПРОВАДЖЕННЯ: ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ
Глава 1. Розвиток загальних положень провадження в справах про адміністративні правопорушення
Зміст адміністративної відповідальності полягає в накладенні адміністративній стягнень, які іноді досить суттєво обмежують права суб'єктів відповідальності, у зв'язку з чим важливо забезпечити їх застосування у точній відповідності до вимог закону. Зазначене завдання вирішується в ході провадження в справах про адміністративні правопорушення, яке є складовою частиною виконавчо-розпорядчої діяльності, способом і формою здійснення адміністративної юрисдикції відповідними органами в порядку, врегульованому законом. Ця діяльність полягає у виявленні адміністративних правопорушень, збиранні й перевірці доказів, оформленні необхідних процесуальних документів, розгляді справ з винесенням відповідних постанов та їх виконанні1.