Фінансова звітність повинна надати дохідливу, доречну, до& стовірну та зіставну інформацію щодо фінансового стану, резуль& татів діяльності підприємства, руху його грошових коштів, змін у складі власного капіталу.
Дохідність. Щоб фінансова звітність була зрозумілою, П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” вимагає наявність у ній даних про:
1) підприємство;
2) дату звітності та звітний період;
3) валюту звітності та одиницю її виміру;
4) відповідні показники за звітний період;
5) облікову політику та її зміни;
6) аналітичну інформацію щодо статей фінансових звітів;
7) консолідацію фінансових звітів;
8) припинення окремих видів діяльності;
9) обмеження щодо володіння активами;
10) участь у спільній діяльності;
11) виявлення помилок та пов’язані з ним коригування;
12) переоцінку статей фінансової звітності;
13) іншу інформацію, розкриття якої передбачено П(С)БО.
Якісними характеристиками фінансової звітності є:
Доречність інформації характеризується її впливом на при& йняття рішень користувачами. Фінансова звітність повинна бути підготовлена у відповідні строки, адже її використовують для оцінки результатів звітного періоду і для прогнозування майбут&
ніх фінансових результатів, спроможності підприємства вчасно виконати свої зобов’язання.
Фінансова звітність подається у встановлені терміни і в разі затримки вона втрачає свою доречність.
Достовірність досягається за відсутністю суттєвих помилок та необ’єктивних (упереджених) суджень. Ступінь достовірності оцінюється аудиторами.
Зіставність— порівняння звітних періодів, різних підпри& ємств.
Під час складання фінансової звітності необхідно збалансову& вати принципи таким чином, щоб досягти якісних характерис& тик фінансової звітності.
Строки і порядок подання фінансової звітності визначено у “Порядку подання фінансової звітності”, затвердженому Поста& новою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419.
Дія цього Порядку поширюється на всіх об’єктів господарю& вання незалежно від організаційно&правових форм і форми влас& ності. Квартальна фінансова звітність (крім зведеної і консолідо& ваної) подається не пізніше ніж на 25&й день після закінчення звітного кварталу, а річна — не пізніше 20.02 наступного за звітним роком. У Порядку визначено перелік організаційно&пра& вових форм і видів діяльності підприємств та організацій, які зобов’язані не пізніше 1 червня наступного за звітним роком оприлюднювати річну фінансову звітність та консолідовану звіт& ність шляхом публікації у періодичних виданнях або розпов& сюдження її у вигляді окремих друкованих видань. До таких підприємств відносять:
ВАТ, дочірні товариства, банки, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди і компанії, кредитні спілки, страхові компа& нії тощо.
Відповідно до п. 12 Порядку перед складанням річної фінан& сової звітності підприємства зобов’язані проводити інвентариза& цію активів і зобов’язань.
Весь цикл бухгалтерського обліку від здійснення операцій до складання фінансової звітності може бути поділений на етапи: 1) відображення всіх операцій у первинних документах;
2) аналіз операцій, її визнання та оцінка відповідно до вимог П(С)БО, а також відображення у певних реєстрах бухгалтер& ського обліку;
3) внесення записів за результатами інвентаризації щодо акти& вів та зобов’язань до реєстрів;
4) перенесення даних у головну книгу;
5) закриття рахунків доходів і витрат; 6) складання оборотно&сальдового балансу; 7) складання фінансової звітності.
Елементи фінансової звітності
У П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” фінан& сова звітність визначена як бухгалтерська звітність, що відобра& жає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період.
Елементами фінансової звітності є:
1. Виручка — надходження чистих активів або погашеннязобов’язань підприємства шляхом реалізації товарів або послуг, що становлять основні операції підприємства.
2. Витрати — відтік або використання активів чи виникнен&ня зобов’язань у зв’язку з доставкою товарів чи послуг.
3. Прибутки — збільшення чистих активів від випадкових інеосновних операцій та інших видів діяльності, за винятком доходів від інвестицій з власників.
4. Збитки — зменшення чистих активів від випадкових абопобічних операцій та інших подій, за винятком видатків або розподілень власникам.
5. Активи — можливі майбутні економічні вигоди, отриманіпідприємством внаслідок минулих операцій.
6. Зобов’язання — можливі майбутні втрати економічнихвигод внаслідок минулих операцій, включаючи передачу активів або послуг.
7. Капітал власників — остаточні проценти власників післясплати всіх боргів (невипущені акції + нерозподілені прибут& ки).
Також має місце в обліку консолідована звітність (одній ком& панії належить контрольний пакет акцій іншої компанії та їх фінансові звіти зводяться воєдино). Процес зведення фінансових звітів називають консолідацією.
Призначення балансу та його структура
Баланс — звіт про фінансовий стан підприємства, який відо& бражає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капі& тал. Він складається з активу та пасиву, має розділи.
Метою складання Балансу є надання користувачам повної пра& вдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підпри& ємства на звітну дату.
Як і будь&яка форма фінансової звітності, Баланс включає заголовок, де вказуються:
• назва підприємства;
• організаційно&правова форма підприємства;
• місцезнаходження;
• назва звіту;
• дата, на яку складається звіт;
• валюта, в якій складено звіт та рівень її тотожності.
Для вивчення фінансового стану підприємства необхідна ін& формація про економічні ресурси, що ним контролюються, про його фінансову структуру, ліквідність, платоспроможність, а та& кож здатність адаптування при зміні середовища.
Інформація про економічні ресурси є корисною для визначен& ня спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти у майбутньому. Інформація про структуру капіталу корисна при прогнозуванні майбутніх потреб у позиках; при ви& значенні майбутніх прибутків і потоків грошових коштів серед власників підприємства та ймовірності залучення фінансів у май& бутньому.
Інформація про ліквідність і платоспроможність є корисною для прогнозування підприємством виконувати свої фінансові зо& бов’язання. Ліквідність свідчить про наявність грошових кош& тів у найближчому майбутньому після виконання фінансових зобов’язань даного періоду, а наявність коштів для своєчасного виконання фінансових зобов’язань свідчить про платоспромож& ність.
Перед складанням Балансу необхідно звірити дані на аналі& тичних рахунках з даними на відповідних синтетичних рахун& ках — звіряються початкові та кінцеві сальдо і обороти за звіт& ний період.
З метою зіставлення фінансових звітів різних періодів у Балансі наводиться інформація на початок та на кінець звітного періоду. Дані на початок періоду переносяться в Баланс з попереднього річного звіту, а дані за кінець звітного періоду — переносять в Баланси з Головної книги, в якій містяться дані поточного пе& ріоду.
Статті Балансу згруповані в розділи — три в Активі Балансу та п’ять у Пасиві Балансу (табл. 6.3).
Таблиця 6.3 Структура Балансу
| Актив | Пасив |
| І. Необоротні активи | І. Власний капітал |
| ІІ. Оборотні активи | ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів |
| ІІІ. Витрати майбутніх періодів | |
| ІІІ. Довгострокові зобов’язання | |
| ІV. Поточні зобов’язання | |
| V. Доходи майбутніх періодів | |
| БАЛАНС | БАЛАНС |
Особливістю Балансу є рівність підсумкових сум Активу та Пасиву, тобто підсумок активів Балансу повинен дорівнювати сумі зобов’язань і власного капіталу.
Актив Балансу.
Визначення, оцінка та класифікація активів
Актив Балансу — активи, тобто ресурси, контрольовані під& приємством у результаті минулих подій, використання яких при& зведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.
Вони мають три форми свого прояву: право володіння, право користування і право розпорядження (останнє не розповсюджу& ється на орендовані основні засоби).
Визначення активів містить поняття:
• виникнення у результаті минулих подій — тобто господарська операція, що забезпечує контроль, вже відбулась (придбання,
виробництво, безоплатне одержання). Але слід зазначити, що надмірно придбані запаси не визнаються активами;
• здійснення контролю підприємством випливає з права управ& ління ресурсами та контролювання майбутньої вигоди, що очікують при використанні ресурсів;
• майбутня економічна вигода — це потенціал, що сприяє над& ходженню, прямо чи непрямо, грошових коштів або їх екві& валентів на підприємство. Цей потенціал може існувати у формі запасів готової продукції та незавершеного виробництва.
Особливості оцінки в Балансі необоротних активів
Перший розділ активу Балансу називається “Необоротні ак& тиви”. Він включає в себе: