Смекни!
smekni.com

Бухгалтерський облік в галузях економіки (стр. 83 из 194)

ного виробництва.

Собiвартiсть реалiзованих товарiв — це первинна вартiсть то! варiв, що вибули. Собiвартiсть реалiзованої продукцiї власного виробництва — це первинна вартiсть продуктiв (сировини), ви! трачених на її виготовлення.

Згiдно з П(С)БО 9 “Запаси” оцiнку товарiв (продукцiї) при їх продажу та iншому вибуттi здiйснюють за одним з таких ме!

тодiв:

1) цiни продажу;

2) iдентифiкованої собiвартостi вiдповiдної одиницi товарiв;

3) середньозваженої собiвартостi;

4) собiвартостi перших за часом надходження товарiв (ФIФО); 5) собiвартостi останнiх за часом надходження товарiв (ЛIФО); 6) нормативних затрат.

Метод оцiнки матерiальних цiнностей при їх вибуттi пiдприєм! ство вибирає самостiйно (з урахуванням особливостей, викладе! них у самих методах).

Пiдприємство самостiйно визначає доцiльнiсть використання рiзних методiв для визначення собiвартостi запасiв.

Оцiнка за методом цiни продажу заснована на застосуваннi пiдприємствами роздрiбної торгiвлi та громадського харчування середнього вiдсотка торговельної нацiнки на товари (нацiнки гро! мадського харчування).

Цей метод застосовують пiдприємства, що мають значну i змiнну номенклатуру товарiв з приблизно однаковим рiвнем тор! говельної нацiнки.

Собiвартiсть реалiзованих товарiв визначається як рiзниця мiж продажною (роздрiбною) вартiстю реалiзованих товарiв i су! мою торговельної нацiнки на цi товари.

Суму торговельної нацiнки на реалiзованi товари визначають як добуток продажної (роздрiбної) вартостi реалiзованих товарiв i серед! нього вiдсотка торговельної нацiнки. Середнiй вiдсоток торговельної нацiнки визначається дiленням суми залишку торговельних нацiнок на початок звiтного мiсяця i торговельних нацiнок у продажнiй вартостi одержаних у звiтному мiсяцi товарiв на суму продажної (роздрiбної) вартостi залишку товарiв на початок звiтного мiсяця та продажної (роздрiбної) вартостi одержаних у звiтному мiсяцi товарiв.

Метод цiни продажу пiдприємства можуть застосовувати у випадку, якщо iншi методи оцiнки вибуття запасiв не виправ! данi (п. 22 П(С)БО 9 “Запаси”).

Одиницею бухгалтерського облiку товарiв є їх найменування або однорiдна група (вид). В одну групу об’єднують товари з приблизно однаковим рiвнем торговельної нацiнки.

Метод iдентифiкованої собiвартостi вiдповiдної одиницi запасiв можуть застосовувати при незначнiй номенклатурi товарiв (про! дукцiї), що iснують на пiдприємствi. Облiк надходження товарiв, їх вибуття та залишкiв здiйснюють за конкретними партiями.

Такий метод звичайно застосовують для визначення собiвар! тостi iндивiдуальних товарiв при торгiвлi нерухомiстю, автомобi!

лями, коштовностями тощо.

Але можливiсть застосування цього методу на практицi обме! жена через рiзноманiтнiсть номенклатури i велику кiлькiсть од! накових товарiв (продукцiї).

Оцiнка за методом середньозваженої собiвартостi проводиться за кожною одиницею запасiв дiленням сумарної вартостi залиш! ку таких запасiв на початок звiтного мiсяця i вартостi одержаних у звiтному мiсяцi запасiв на сумарну кiлькiсть запасiв на поча!

ток звiтного мiсяця i одержаних у звiтному мiсяцi запасiв.

Оцiнка запасiв за методом собiвартостi перших за часом над! ходження запасiв (ФIФО) базується на припущеннi, що запаси вибувають у тiй послiдовностi, в якiй вони надходили на пiд! приємство (вiдображено в бухгалтерському облiку), тобто запаси, якi першими вибувають, оцiнюють за собiвартiстю перших за часом надходження запасiв.

Використання методу ФIФО максимально наближає вартiсть запасiв до поточної ринкової вартостi.

Оцiнка запасiв за методом собiвартостi останнiх за часом над! ходження запасiв (ЛIФО) базується на припущеннi, що запаси вибувають у послiдовностi, протилежній їх надходженню на пiд! приємство. Запаси, якi першими вибувають, оцiнюють за собi!

вартiстю останнiх за часом надходження запасiв.

Оцiнка за методом нормативних затрат полягає у застосу! ваннi норм витрат на одиницю продукцiї (робiт, послуг), якi встановленi пiдприємством з урахуванням нормальних рiвнiв використання запасiв, працi, виробничих потужностей i дiючих цiн. Метод нормативних затрат для оцiнки запасiв у фiнансовому облiку та звiтностi застосовують у разi, коли результати такої оцiнки запасiв приблизно дорiвнюють їх собiвартостi. Щоб за! безпечити максимальне наближення нормативних витрат до фак! тичних, необхiдно норми витрат i цiни в нормативнiй базi регу! лярно перевiряти i переглядати.

Метод нормативних затрат застосовують у разi стабiльностi цiн на запаси, коли вiдхилення мiж стандартними та фактични! ми витратами на матерiали є несуттєвими i їх списують у момент придбання матерiалiв. Суму перевищення фактичної собiвартостi запасiв над їх нормативною собiвартiстю включають до собiвартостi реалiзованої продукцiї звiтного року.

До первинної вартостi (собiвартостi) придбаних товарiв вклю! чають витрати на вантажно!розвантажувальнi роботи, транспор! тування товарiв, страхування ризикiв транспортування та iншi витрати, пов’язанi з придбанням товарiв i доведенням їх до стану, придатному для продажу.

Оскiльки деякi витрати, що пов’язанi з придбанням товарiв, можна визначити тiльки пiсля закiнчення звiтного перiоду, а також через великий асортимент товарiв iнодi досить складно правильно розподiлити транспортно!заготівельнi витрати на оди! ницю товарiв. У таких випадках неможливо визначити повну собiвартiсть придбання кожної одиницi (однорiдної групи) то! варiв.

Вiдповiдно до П(С)БО 9 “Запаси” пiдприємства торгiвлi до собiвартостi одиницi товару включають транспортно!заготівельнi витрати:

1) в момент придбання;

2) у кiнцi звiтного перiоду при визначеннi собiвартостi ре! алiзованих товарiв.

Транспортно!заготівельнi витрати облiковуються загальною сумою з подальшим щомiсячним розподiлом їх мiж сумою залишку товарiв на кiнець звiтного мiсяця i сумою вибулих за мiсяць товарiв.

При цьому суму транспортно!заготівельних витрат, що при! падає на залишок нереалiзованих товарiв, вiдображають у ба! лансi у складi запасiв, а решту суми вiдносять на збiльшення собiвартостi реалiзованих товарiв.

Стаття 2.1. Витрати на оплату працi адмiнiстративно!управлiн!

ського персоналу.

До ст. 2.1 вiдносять витрати на виплату основної та додатко! вої заробiтної плати адмiнiстративно!управлiнського персоналу пiдприємства та iншого загальногосподарського персоналу (штат! них i позаштатних працiвникiв). До фонду основної заробiтної плати вiдносять заробiтну плату, нараховану за виконану роботу (вiдпрацьований час) за тарифними ставками та/або посадовими окладами.

До фонду додаткової заробiтної плати вiдносять:

1) надбавки i доплати до тарифних ставок i посадових окладiв у розмiрах, передбачених законодавством, у тому числi персо!

нальнi надбавки:

• надбавки керiвникам, спецiалiстам, службовцям за високi до! сягнення у працi або за виконання особливо важливих зав! дань (на термiн їх виконання);

• надбавки за знання iноземної мови у випадках, передбачених законодавством;

• надбавки за сумiщення професiй (посад), збiльшення обсягу робiт, якi виконують;

• доплати до середнього заробiтку у випадках, передбачених законодавством;

• iншi надбавки i доплати, передбаченi законодавством;

2) оплату працi працiвникiв, якi не перебувають у штатi пiд! приємства торгiвлi, але виконують роботи (надають послуги) згiд! но з договорами цивiльно!правового характеру, включаючи дого! вiр пiдряду, за умови, що розрахунки з працiвниками за викона! ну роботу провадить безпосередньо це пiдприємство. При цьому розмiр коштiв, спрямованих на оплату працi зазначених працiвни! кiв, визначають виходячи з кошторису на виконання робiт (на!

дання послуг) за договором i платiжним документом:

• оплату працi працiвникiв, якi не перебувають у штатi пiд! приємства, за виконання разових робiт (ремонт iнвентарю, побiлка i фарбування, експертиза тощо);

3) оплату щорiчних i додаткових вiдпусток вiдповiдно до за! конодавства, надання грошових компенсацiй за невикористану вiдпустку (крiм оплати вiдпустки у вiдповiднiй частцi заробiтної плати, яку виплачують за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженнi пiдприємства);

4) оплату спецiальних перерв у роботi у випадках, передбаче!

них законодавством;

5) оплату робочого часу працiвникiв, яких залучають до ви! конання державних або громадських обов’язкiв, якщо вони цi обов’язки виконують у робочий час вiдповiдно до законодавства; 6) оплату за роботу у вихiднi i святковi (неробочi) днi, у по! надурочний i нiчний час за розцiнками, установленими законо!

давчими актами України;

7) виплату рiзницi в окладах працiвникiв, працевлаштова! них з iнших пiдприємств iз збереженням протягом певного часу (вiдповiдно до законодавства) розмiру посадового окладу за по! переднiм мiсцем роботи, а також у разi тимчасового заступни! цтва;

8) суми, нарахованi за виконану роботу особам, залученим до роботи на пiдприємствах торгiвлi вiдповiдно до спецiальних до! говорiв з державними органiзацiями (на надання робочої сили), як виданi безпосередньо цим особам, так i перерахованi держав! ним органiзацiям;

9) оплату працi квалiфiкованих робiтникiв, керiвникiв, спе! цiалiстiв пiдприємств торгiвлi, залучених без звiльнення вiд основ! ної роботи до пiдготовки, перепiдготовки та пiдвищення квалi! фiкацiї працiвникiв, до керування виробничою практикою сту!

дентiв;

10) суми заробiтної плати за основним мiсцем роботи робiтни! кiв, керiвникiв i спецiалiстiв пiдприємств торгiвлi за час їх на! вчання з вiдривом вiд виробництва в системi пiдвищення квалi!

фiкацiї та перепiдготовки кадрiв;

11) оплату вiдпусток, наданих згiдно iз законодавством працiв! никам, якi навчаються в заочних вищих i середнiх спецiальних навчальних закладах, в аспiрантурi, для участi у сесiї та складання iспитiв;

12) оплату працiвникам!донорам днiв медичного обстеження, здачi кровi та вiдпочинку;

13) плату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеопла!

чуваної роботи у випадках, передбачених законодавством;