До основного виробництва належать відокремлені структурні підрозділи підприємств, які безпосередньо здійснюють перевезен ня, виконують роботи та послуги, що належать до основного виду діяльності: перевезення вантажів, пасажирів, транспортно експедиційні послуги для підприємств, організацій та населен ня; навантажувальнорозвантажувальні роботи; такелажні ро боти, експлуатація складів, перевалочних пунктів, вантажних станцій, контейнерів, інші роботи та послуги.
Допоміжне виробництво призначене для обслуговування під розділів основного виробництва: виконання робіт по технічному обслуговуванню, ремонту рухомого складу, інших основних засо бів, забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонту транспортних засобів та устаткування, різними видами енергії, транспортними та іншими послугами. До нього належать ремонтні цехи, дільниці, майстерні, енергетичні, експериментальні та інші підрозділи.
До невиробничого господарства належать: житловокомунальне господарство, культурнопобутові заклади, підсобні сільськогос подарські підприємства, науководослідні, оздоровчі, спортивні та інші структурні підрозділи, які не беруть участі у здійсненні та забезпечені перевезень.
За видами витрати класифікуються за економічними елемен тами та статтями калькуляції.
I I
Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат. Групування витрат за економічними елементами здійс нюється для організації контролю за рівнем витрат у цілому по підприємству, визначення загального обсягу використаних під приємством матеріальних, трудових і грошових коштів.
Групування витрат за статтями калькуляції призначене для організації аналітичного обліку витрат і калькулювання собівар тості окремих видів перевезень, обчислення витрат у розрізі струк турних підрозділів підприємства.
За способами віднесення на собівартість перевезень витрати поділяються на прямі та непрямі.
До прямих витрат належать витрати, які можуть бути безпо середньо включені до собівартості окремих видів перевезень (ро біт, послуг).
До непрямих витрат належать витрати, безпосередньо не пов’я зані із виконанням транспортних робіт, послуг. До таких витрат належать загальновиробничі витрати, які включають витрати з управління та обслуговування виробничим процесом.
За ступенем впливу обсягів перевезень (робіт, послуг) на рі вень витрат, витрати поділяються на змінні і постійні.
До змінних витрат належать витрати, абсолютна величина яких змінюється (збільшується або зменшується) разом із змі ною обсягів перевезень (робіт, послуг). Зокрема, витрати на па льномастильні матеріали, електроенергію, запасні частини і ком плектуючі, оплату праці працівників, зайнятих на перевезен нях, відрахування на соціальні заходи тощо.
Постійні витрати — це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням або зменшенням обсягів перевезень (робіт, послуг) істотно не змінюється.
До них належать витрати, пов’язані з обслуговуванням і управ лінням діяльністю виробничих підрозділів та витрати на забез печення загальногосподарських потреб.
За складом витрати поділяються на одноелементні, тобто еконо мічно однорідні, та комплексні, які складаються з кількох елементів.
За звітними періодами витрати на перевезення (роботи, по слуги) поділяються на поточні, витрати майбутніх періодів та минулих періодів.
За доцільністю витрати поділяються на продуктивні, непро дуктивні та надзвичайні. Непродуктивними витратами вважа
I
ються витрати, що виникли як наслідок недостатньої організа ції виробництва і управління, відхилень від технологічних норм, псування матеріальних цінностей.
До витрат від надзвичайних подій (втрати від стихійного лиха, від техногенних катастроф та аварій та ін.) належать як втрати за наслідками цих подій, так і витрати на здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням і ліквідацією таких наслідків (від шкодування, сплата стороннім організаціям, заробітна плата працівників, зайнятих на відновлювальних роботах, вартість використаних сировини та матеріалів тощо).
Витрати звичайної діяльності підприємства складаються з ви трат операційної діяльності, фінансових витрат (витрат на процен ти): за користування отриманими кредитами, за випущеними облігаціями, за фінансовою орендою та інших витрат звичайної діяльності, які не пов’язані безпосередньо з перевезеннями.
Витрати операційної діяльності підприємства складаються з виробничої собівартості перевезень, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.
Витрати операційної діяльності підприємств транспорту від повідно до їх економічного змісту групуються за такими елемен тами:
• матеріальні витрати;
• витрати на оплату праці;
• відрахування на соціальні заходи;
• амортизація основних фондів і нематеріальних активів; • інші операційні витрати.
До елемента “Матеріальні витрати” належать:
1) витрати придбаних у сторонніх організацій або виготовле них власними силами пального, запасних частин і комплектую чих виробів, мастил, матеріалів, шин, енергії, палива, інших виробничих запасів, які використані на:
• виконання перевезень (робіт, послуг);
• забезпечення технологічного процесу перевезень (робіт, по слуг), їх якості та надійності;
• проведення всіх видів ремонту, технічного огляду і обслугову вання, реконструкції, модернізації основних фондів (рухомого
I
складу, його агрегатів і вузлів, будівель, споруд тощо), у тому числі отриманих за договорами лізингу (оренди);
• забезпечення робіт, пов’язаних з дотриманням правил безпе ки праці та руху, протипожежної і сторожової охорони, сані тарногігієнічних, природоохоронних та інших спеціальних вимог, передбачених правилами технічної експлуатації, на гляду і контролю за процесом виробництва;
• забезпечення роботи апарату управління підприємства та його структурних підрозділів, включаючи транспортне обслугову вання, пов’язане з управлінням виробництвом, а також тех нічних засобів управління: обчислювальної техніки, засобів зв’язку, сигналізації тощо, які знаходяться на балансі під приємства;
• утримання та експлуатацію приміщень і території підприєм ства, утримання законсервованих основних фондів;
• винахідництво і раціоналізацію, проведення дослідноекс периментальних і конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов’язаних з основною діяль ністю підприємства, освоєння в експлуатації нових типів і моделей транспортних засобів та видів перевезень (робіт, по слуг);
• забезпечення робіт, пов’язаних з професійною підготовкою, перепідготовкою та підтриманням професійної майстерності працівників підприємства за профілем його діяльності безпо середньо на підприємстві (здійснення навчальнотренувальних польотів, утримання тренажерних центрів тощо);
2) собівартість малоцінних і швидкозношуваних предметів (спеціального одягу, взуття, форменого одягу, що необхідні для виконання професійних обов’язків, інструменту, пристроїв, ін вентарю, приладів, лабораторного обладнання, миючих засобів тощо), які не належать до основних засобів, вартість придбання продуктів спеціального харчування (включаючи соки і сухе вино) у випадках, передбачених законодавством;
3) витрати, пов’язані з використанням природної сировини, в частині відрахувань для покриття витрат на геологорозвідку корисних копалин, рекультивацію земель, плата за деревину, продану на пні, та за воду, що вибирається з водогосподарських систем, а також платежі за використання інших природних ре сурсів;
I 4
4) втрати від нестачі матеріальних цінностей в межах норм природного убутку.
Витрати на проведення поточного ремонту основних фондів та інших робіт власними силами, власне виробництво електрич ної та інших видів енергій, а також на трансформацію та переда чу придбаної енергії до місця її споживання включається до від повідних елементів затрат.
Витрати, пов’язані з доставкою (в тому числі вантажнороз вантажувальні роботи) матеріальних ресурсів транспортними за собами і персоналом підприємства, включаються до відповідних елементів витрат.
До елемента “Витрати на оплату праці” належать пов’язані з веденням господарської діяльності витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, обчислені згідно із системами оплати праці, прийнятими підприємством, включаючи будьякі виплати у грошовій або натуральній формі.
Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів), годинних розрахункових ста вок, кілометрових та інших відрядних розцінок для працівників і посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гаран тійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодав ством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій:
1) виплати, передбачені законодавством про працю за невід працьований на виробництві час:
• оплата щорічних і додаткових відпусток відповідно до законо давства, грошових компенсацій за невикористану відпустку. Якщо на підприємстві створюється резерв для оплати відпус ток, то до витрат виробництва включаються щомісячні відра хування на створення такого резерву;
• оплата працівникам днів відпочинку, що надаються їм у зв’язку з роботою понад нормальну тривалість робочого часу при вах товому методі організації праці, при підсумованому обліку ро бочого часу та в інших випадках, передбачених законодавст вом;
I
• оплата спеціальних перерв у роботі у випадках, передбачених законодавством (оплата перерв працюючим матерям для году вання дитини і оплата часу, пов’язаного з проходженням обо в’язкових медичних оглядів; оплата пільгового часу працюю чим підліткам, яким не виповнилось 18 років);