Більш невизначеною є ситуація, коли продаж товарів здійс нюється в кредит. Коли компанія здійснює продаж товарів у кредит, очікується, що покупець з часом обов’язково оплатить ці товари. Проте практика свідчить, що не всі покупці є сумлін ними і сплачують за отримані раніше товари чи послуги. У цьому випадку сума виручки повинна бути зменшена на суму за товари, за якими оплата ніколи не відбудеться або зарахована на раху нок так званих безнадійних дебіторів.
Принцип відповідності
Відповідно до цього принципу для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами. Витрачені кошти розглядаються як витра ти звітного періоду не тільки в момент виплати грошей, а й в момент споживання активів або виникнення зобов’язань з ме тою отримання доходу.
Продаж товарів або надання послуг мають два аспекти:
• виручка від реалізації, яка певною мірою відображає зростан ня нерозподіленого прибутку;
• витрати, що відображають зменшення нерозподіленого при бутку, тому що певна частка активів була використана в про цесі діяльності.
Для точного визначення чистого ефекту на нерозподілений прибуток від реалізації товарів чи послуг необхідно, щоб витра ти та прибуток відповідали однаковому періоду.
I
На практиці при використанні концепції відповідності спо чатку визнаються активи, що привели до виникнення прибутку, а потім проводиться порівняння вартості витрачених активів з отриманим прибутком за однаковий період діяльності.
Іноді трапляється, що спочатку визнаються витрати на вироб ництво товарів чи послуг, а вже пізніше визнається виторг. Така ситуація можлива, коли товари продаються в кредит чи розстроч ку або коли покупець невчасно вносить плату за отримані това ри (послуги).
Принцип повного розкриття
Відповідно до цього принципу фінансові звіти та доповнення до них повинні містити всю релевантну інформацію про фінансо вий стан і результати діяльності компанії.
Інформація вважається релевантною, якщо вона може впли нути на оцінку статей звітності або рішення, що приймаються на її основі.
Принцип двосторонньої тотожності (або двосторонньості)
Економічні ресурси компанії називаються її активами. Вимо ги інших сторін до активів є пасивами компанії.
Таким чином, загальні обсяги вимог не повинні перебільшу вати обсяги активів, тобто Активи = Пасиви. Це рівняння є основним балансовим рівнянням бухгалтерського обліку, воно є суттю принципу двосторонньої тотожності. Розгорнутий вигляд цього рівняння такий:
АКТИВИ = ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ + ЗОБОВ’ЯЗАННЯ.
Кожного дня компанії доводиться здійснювати різні господар ські операції, які впливають як на активи компанії, так і на її пасиви, і це обов’язково знаходить своє відображення у фінансо вих документах як по активах, так і по пасивах компанії. Тому цей принцип бухгалтерського обліку називається принципом дво сторонньої тотожності.
I
Принцип витрат та доходів (вигод)
Цей принцип враховує той факт, що процес збору інформації та складання фінансової звітності пов’язаний з певними витра тами.
Ці витрати не повинні перебільшувати дохід, який отримають користувачі фінансової звітності. На практиці цей принцип засто совувати досить важко, оскільки не завжди можна реально оці нити вигоду від отриманої інформації.
Принцип суттєвості (або матеріальності)
Цей принцип передбачає, що в бухгалтерському обліку мають бути відображені всі важливі, суттєві події, господарські опера ції. Однак у деяких випадках, коли господарські операції суттє во не впливають на фінансові результати та звітність, дотриман ня деяких облікових принципів не є обов’язковим.
Компанія може не відображати малоцінні речі в складі основ них засобів, а списує їх в момент придбання.
Принцип суттєвості є дуже важливим при визначенні витрат та надходжень за певний період. Майже всі витрати необхідно рахувати; в деяких випадках підрахування витрат є приблиз ним.
Принцип галузевої практики
З урахуванням особливостей певної галузі чи виду діяльності в бухгалтерському обліку можуть здійснюватись певні винятки із загальних правил. Більшість підприємств можна віднести до переробної промисловості, торгівлі, галузі послуг чи сільського господарства.
Однотипні підприємства мають деякі загальні риси, напри клад, однакову тривалість операційного циклу, потребу готівки чи кредиту, тому структури активу і пасиву балансу часто подіб ні. Проте підприємства різних галузей чи видів діяльності мають різні операційні цикли, потребу в грошах, тому структура балансів підприємств є різною.
Підприємства переробної промисловості характеризуються зна чними матеріальновиробничими запасами та капіталомісткістю, що вимагає значних кредитних ресурсів. Підприємствам цієї га лузі потрібні позики для: придбання обладнання для виробни
I
цтва; закупки сировини та матеріалів; фінансування дебіторської заборгованості; вдосконалення процесу виробництва. Тому в струк турі балансу підприємств цієї галузі значні суми припадатимуть на матеріальновиробничі запаси та дебіторську заборгованість по активах балансу, а також на кредиторську заборгованість по пасивах балансу.
Оптові торговці починають свій цикл з використання готівки та комерційного кредиту для закупки запасу товарів. Коли запа си продані, виникає дебіторська заборгованість, яка після над ходження грошей перетворюється на готівку. Тому в балансі підприємства значні суми припадатимуть на готівку та дебітор ську заборгованість по активах. Оптовим торговцям не потрібне обладнання чи інші основні засоби. Кредитні заявки від них надходитимуть, головним чином, на поповнення обігових кош тів, закупівлю товарів, а також на фінансування дебіторської заборгованості. Таким чином, сума короткотермінової кредитор ської заборгованості по пасивах балансу теж буде значною. На відміну від оптових, у роздрібних торговців сума дебіторської заборгованості буде невеликою, тому що оплата за реалізовані товари здійснюється майже одночасно. Обсяги товарів (мате ріальновиробничих запасів) і кредиторської заборгованості, як і в оптових торговців, будуть значними.
По активах балансу будівельних компаній значні обсяги при падатимуть на основні засоби, запаси та матеріали, а також на розрахунки з дебіторами. За пасивами компаній значні обсяги припадатимуть на довгострокову кредиторську заборгованість.
Певною мірою за фінансовими документами можна встанови ти, до якої галузі належить дане підприємство.
Принцип консерватизму
Принцип вимагає уникати недооцінки зобов’язань і витрат, а також оцінки активів і доходів. У зв’язку з цим потенційні зби тки (знецінення активів, можливі зобов’язання) списуються на фінансові результати в момент отримання інформації про їхню можливість, а доходи відображаються в обліку тільки за наяв ності впевненості в їхньому отриманні. Прикладом практичного застосування цього принципу є правило нижньої оцінки (собі вартість або ринкова ціна) запасів і ринкових цінних паперів, створення резерву сумнівних боргів.
I
Як правило, керівництво будьякої компанії намагається під готувати якомога кращий звіт про фінансовий стан підприєм ства, яким вони керують. Принципи бухгалтерського обліку є стримуючими факторами для невиправданих оптимістичних вис новків керівництва компаній. Для визнання факту зростання нерозподіленого прибутку необхідно більше вагомих доказів, ніж при визнанні витрат. У цьому й полягає суть принципу консер ватизму.
Принцип консерватизму передбачає два аспекти:
• виручка визнається, коли вона може бути потенційно визна ною;
• витрати визнаються, коли вони потенційно можливі.
Залежно від конкретної ситуації існують певні проблеми з визначенням “потенційно визнаний” і “потенційно можливий”. Якщо йдеться про торгівлю, то поняття “потенційно визнаний” означає, що виручка визнається за період, коли були доставле ні товари, а поняття “потенційно можливі” означає, що витра ти визнаються за період, коли вони можуть виникнути.
Форма бухгалтерського обліку вибирається на підприємстві залежно від виду господарської діяльності. Форма бухгалтер ського обліку на підприємстві визначає організаційні моменти облікової роботи, з одного боку, і вибір реєстрів бухгалтерського обліку — з іншого. Форми бухгалтерського обліку розділяють на ручні (паперові) та автоматизовану.
Сучасні ручні (паперові) форми обліку визначені за такими нормативними документами:
1. Методичними рекомендаціями щодо застосування реєстрів бухгалтерського обліку малими підприємствами, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 25.06.03. Згідно з цими вказівками малi підприємства використовують:
1) просту форму обліку при незначному документообороті (кіль кістю господарських операцій), що здійснюють діяльність з виконанням нематеріаломістких робіт і послуг;
2) спрощену форму, якщо підприємство здійснює за місяць знач ну кількість господарських операцiй.
2. Інструкцією про форми меморіальних ордерів бюджетних установ і порядок їх складання, затвердженого наказом Держ казначейства України від 27.07.2000 № 68.
Найбільшого розповсюдження на підприємствах набула жур нальноордерна, журнальна і спрощена форма бухгалтерського обліку. Відповідно меморіальноордерна використовується пере важно бюджетними установами.