Кiлькiсть живої ваги становитиме вагу тварин, що реалi! зованi, забитi, переведенi в iншi групи та залишенi на кiнець року.
Собiвартiсть 1 ц живої ваги худоби i птицi визначається дiленням їх вартостi на кiлькiсть центнерiв живої ваги (без ваги тварин, що загинули).
На пiдставi розрахованої собiвартостi 1 ц живої ваги обчис! люється фактична собiвартiсть худоби, яка реалiзована, переве! дена в основне стадо, забита на м’ясо, а також та, що залиши! лася в пiдприємствi на кінець року. Вартiсть худоби, що загину! ла з рiзних причин, в кiнцi року не уточнюється.
Сiльськогосподарськi пiдприємства мають право визначати собiвартiсть живої ваги тварин у розрiзi партії (реалiзованих, переведених в старшу вiкову групу, забитих тощо) на пiдставi даних про вартiсть тварин, одержаних вiд приплоду, переведених з молодших груп, придбаних тощо, та про вартiсть приросту ваги тварин цiєї партiї.
У молочному скотарствi розраховується собiвартiсть 1 ц молока i однiєї голови приплоду. Собiвартiсть однiєї голови приплоду розраховується за вартiстю 60 кормоднiв утримання корови.
Собiвартiсть одного кормодня розраховується дiленням усiєї суми витрат на утримання основного стада корiв на кiлькiсть кормоднiв.
Для визначення собiвартостi 1 ц молока необхiдно загальну суму витрат на утримання корiв (без вартості приплоду та побiч! ної продукцiї) роздiлити на кiлькiсть центнерiв одержаного мо!
лока.
У пiдприємствах, якi спецiалiзуються на вирощуваннi при! значених для реалiзацiї корiв!первiсток, витрати на їх утри!
мання до розтелення (без вартостi побiчної продукцiї) вiдносяться на прирiст живої ваги корiв!первiсток i живу вагу одержаного приплоду, а витрати на їх утримання з часу розтелення до реалiзацiї становитимуть собiвартiсть одержаного від них мо! лока.
Собiвартiсть приросту ваги та живої ваги молодняку великої рогатої худоби i тварин, вибракуваних з основного стада, в мо! лочному скотарстві розраховується аналогічно.
У м’ясному скотарствi собiвартiсть приросту живої ваги телят до 8!мiсячного вiку (включаючи масу одержаного приплоду) скла! дається iз витрат на утримання корiв i нетелiв (останнi за 2 мiсяцi до розтелення переводяться в основне стадо) i телят до 8!мiсячного вiку (без вартостi побiчної продукцiї та молока, яке оцiнюється за реалiзацiйними цiнами).
Собiвартiсть 1 ц живої ваги визначається діленням суми ви! трат, вiднесених на приплiд i прирiст живої ваги телят до 8!мi! сячного вiку, i балансової вартостi телят, що були в цiй групi на початок року та надiйшли в групу протягом року, на загальну живу вагу телят до 8 мiсяцiв, вiдлучених вiд маток (без ваги тварин, що загинули), і тих, що залишилися пiд матками на кінець року. Розрахована собiвартiсть 1 ц використовується для оцiнки телят, що залишилися пiд матками на кінець року та переведенi в старшi групи.
Витрати на утримання основного стада свиней (свиноматок з поросятами до їх вiдлучення та кнурiв) становитимуть собiвартiсть приросту живої ваги i дiлового приплоду.
Собiвартiсть приросту живої ваги i однiєї голови приплоду на момент його вiдлучення вiд свиноматок визначається діленням загальної суми витрат на утримання основного стада (без вартостi побiчної продукцiї) на кiлькiсть центнерiв приросту живої ваги при вiдлученнi (включаючи живу вагу одержаного приплоду).
Собiвартiсть 1 ц живої ваги поросят на момент їх відлучення від свиноматок визначається дiленням вартостi поросят під мат! ками на початок року i витрат на основне стадо за поточний рiк на живу вагу (без загиблих) поросят, якi вiдлученi та якi зали! шилися пiд матками на кiнець року.
Собiвартiсть 1 ц приросту ваги та живої ваги свиней iнших груп (на дорощуваннi та вiдгодiвлi) визначається відповідно загаль! ноприйнятої методики розрахунку.
У неспецiалiзованих пiдприємствах собiвартiсть валового при! росту живої ваги свиней (включаючи живу вагу приплоду) визна! чається в цiлому по галузi дiленням витрат на утримання всiх груп свиней на кiлькiсть приросту. Собiвартiсть 1 ц живої ваги свиней визначається відповідно загальноприйнятої методики роз! рахунку.
Витрати на утримання дорослого поголiв’я i молодняку овець розподiляються мiж видами основної продукцiї (вовною, приростом живої ваги, приплодом). Молоко, а також шкури загиблих тварин вважаються побiчною продукцією i оцiнюються за реалiзацiйними цiнами, а гнiй — за нормативно!розрахунковою вартiстю.
На собiвартiсть приплоду ягнят вiдноситься в романівському вiвчарствi 12 %, каракульському — 15 %, а в усiх iнших напря! мах — 10 % загальної суми на утримання овець основного стада. В пiдприємствах, де вiвцi всiх груп утримуються разом, на при! плiд вiдноситься частина (у зазначеному розмiрi) загальної суми витрат.
Витрати на утримання овець (без вартостi побiчної продукцiї та приплоду) розподiляються мiж вовною та приростом живої ваги пропорцiйно до вартостi цiєї продукцiї за цiнами реалiзацiї вовни та живої ваги овець у звiтному перiодi.
Витрати на утримання стригального пункту, стрижку овець, класування, пакування, маркування вовни вiдносяться прямо на собiвартiсть вовни.
Вартiсть ягнят на момент відлучення від маток складається з собiвартостi приплоду та витрат на прирiст їх живої ваги до вiдлучення.
Собiвартiсть 1 ц живої ваги iнших груп молодняку й овець на вiдгодiвлi визначається вiдповiдно до загальноприйнятої методи! ки розрахунку.
Собiвартiсть продукцiї птахiвництва визначається діленням витрат на утримання чи вирощування вiдповiдної групи птицi (без вартостi послiду та iншої продукцiї) на кiлькiсть вiдповiдної продукцiї. За основним стадом птицi калькулюється собiвартiсть 1 тис. яєць, а за молодняком птиці — 1 ц приросту живої ваги та 1 ц живої ваги вiдповiдно загальноприйнятої методики розра! хунку.
Яйця батьківського стада птицi, непридатнi для iнкубацiї, оцiнюються за собiвартiстю яєць промислового стада, а за його
вiдсутностi — за реалiзацiйними цiнами. За цими ж цiнами опри! бутковуються яйця, одержанi вiд молодняку птицi.
При iнкубацiї може бути незавершене виробництво. Для його оцiнки планову собiвартiсть однiєї голови добового молодняку птицi слiд подiлити на тривалiсть iнкубацiї в днях i одержаний результат помножити на кiлькiсть яєць, що залишилися в iнку!
баторах на кiнець року, та фактичний перiод їх iнкубацiї в днях. Для визначення суми витрат, вiднесених на одержану продук! цію iнкубацiї, необхiдно до вартостi незавершеного виробництва на початок року додати витрати за рiк i вiдняти вартiсть незавер! шеного виробництва на кінець року. Роздiливши цю суму (без вартостi яєць, вилучених при першому i другому мiражi, шкара! лупи, тушок пiвникiв, забитих у добовому вiцi, за цiнами мож! ливого використання) на кiлькiсть голiв, визначають собiвартiсть голови дiлового добового молодняку птицi.
Витрати на утримання основного табуна племiнних коней (без вартостi гною за встановленою оцiнкою, iншої продукцiї за реалi! зацiйними цiнами та вартостi виконаних робiт, оцiнених за норма! тивною або плановою собiвартiстю робочого дня робочих коней) становитимуть собiвартiсть приплоду на момент вiдлучення.
Рiчнi витрати на вирощування молодняку коней (без вартостi побiчної продукцiї) приєднуються до балансової вартостi молодня! ку, який був у групi на початок року та який надiйшов у поточному роцi, включаючи приплiд.
Собiвартiсть молодняку коней, переведеного в основний та! бун, реалiзованого i залишеного на кінець року для подальшого вирощування, визначається додаванням до його вартостi на по! чаток року, в момент придбання чи відлучення від маток, витрат на утримання лошат у звітному роцi, розрахованих за кiлькiстю кормоднiв i середньою їх собiвартiстю.
Собiвартiсть однiєї голови приплоду кролiв визначається в розмiрi 50 % планової собiвартостi однiєї голови молодняку на момент його вiдлучення. При вiдлученнi приплiд дооцінюється на 50 % планової собiвартостi.
Собiвартiсть однiєї голови ділового приплоду визначається дiленням загальної суми витрат на утримання дорослих кролiв основного стада та молодняку до вiдлучення (без вартостi побiчної продукцiї — гною, шкурок забитих звiрiв) на кiлькiсть голiв дiлового (вiдлученого) приплоду.
Якщо в пiдприємствi на кінець року залишається певна кiль! кiсть невiдлученого молодняку, його вартiсть (на рiвнi 50 % пла! нової собiвартостi голови при вiдлученнi) виключається iз загаль!
ної суми витрат.
У звiрiвництвi собiвартiсть однiєї голови приплоду визна! чається в розмiрi 50 % планової собiвартостi однiєї голови мо! лодняку на час вiдлучення. При відлученні приплiд дооцінюється ще на 50 %. Собiвартiсть однiєї голови молодняку на час вiдлу! чення визначається дiленням витрат на утримання дорослих звiрiв з приплодом до вiдлучення (без вартостi шкурок загиб! лих тварин і м’яса забитих звiрiв за реалiзацiйними цiнами) на кiлькiсть вiдлученого молодняку. Загальна сума витрат без вар! тостi молодняку, що залишився пiд матками на кiнець року, становитиме собiвартiсть дiлового приплоду.
Молодняк звiрiв після відлучення дооцінюється виходячи iз середніх витрат на утримання однiєї голови протягом дня та вiдповiдної кiлькостi кормоднiв.
Вартiсть молодняку звiрiв приплоду минулих років (забитого на шкурки, переведеного в основне стадо, реалiзованого та зали! шеного на кінець року) визначається на основi вартостi молод! няку на початок року i витрат на його утримання, якi розрахо! вуються виходячи iз витрат на утримання голови протягом дня та кiлькостi кормоднiв.
Собiвартiсть товарної риби, що вирощується в ставках та iнших водоймах, складається iз витрат на зариблення водоймищ (вклю! чаючи вартiсть малькiв), витрат на вирощування та вилов риби. У спецiалiзованих пiдприємствах з повносистемним рибним гос! подарством (включаючи риборозведення) визначається собiвартiсть 1 тис. малькiв шляхом дiлення суми витрат на утримання плiдникiв, що знаходяться протягом року в маточниках i нерес! тових ставках, на кiлькiсть малькiв, пересаджених з нерестових ставкiв.
Собiвартiсть одного 1 ц цьоголіток визначається діленням за! гальної вартостi мальків і витрат на вирощування риборозсад! ницького матерiалу (цьоголiток) на кiлькiсть центнерiв обчисле! ної продукцiї. При цьому середня вага цьоголiтки приймається за 30 гр.