Вартiсть цьоголiток, що залишилися в ставках!зимiвниках, розглядається як витрати на незавершене виробництво, що пе!
реходить на майбутнiй рiк. До витрат на утримання вигульних ставків включається вартiсть випущених цьоголiток i витрати на їх вирощування до вилову i реалiзацiї. Собiвартiсть 1 ц товарної риби визначається дiленням усiх витрат на її вирощування на кiлькiсть одержаної товарної риби.
У риболовецьких пiдприємствах визначається собiвартiсть одного 1 ц валової риби, що складається iз витрат на виловлен! ня, транспортування та пiдготовку її до зберiгання (охолоджен! ня, пiдмороження та підсолення риби) та на утримання суден i флоту, а також засобiв виловлення.
Витрати суден i флоту, якi виконують функцiї транспортних або пошукових, враховуються в загальних транспортних витра!
тах.
Крiм того, розраховується собiвартiсть тонни готової рибо! продукцiї, яка включає в себе вартiсть сирцю або мороженого напiвфабрикату та витрати на обробку, починаючи з операцiй приймання риби до випуску готової продукцiї.
Собiвартiсть окремих видiв продукцiї бджільництва визнача! ється шляхом розподiлу витрат, включаючи вартiсть незаверше! ного виробництва на початок року, мiж видами продукцiї про! порцiйно її вартостi за реалiзацiйними цiнами. Собiвартiсть при! росту кiлькостi сот розраховується за собiвартiстю топленого кондицiйного воску.
Новi бджолинi сiм’ї оцiнюються за цiнами продажу. Собiвар! тiсть кiлограма бджiл прирiвнюється до собiвартостi 10 кг меду. У бджiльництвi калькулюється валовий вихiд меду, до складу якого входить товарний мед i мед, залишений у вуликах, що розглядається як вартiсть незавершеного виробництва на кiнець календарного року.
Певна частина витрат на утримання бджiл повинна бути вiднесена на роботи iз запилення сiльськогосподарських куль! тур. Тому одним з перших етапiв калькулювання собiвартостi продукцiї бджiльництва медово!запилювального напряму є роз! межування витрат, що вiдносяться на вироблену продукцiю i на запилювальнi культури згiдно із затвердженими нормати! вами.
У разi використання на опилення бiльшої кiлькостi бджолиних сiмей, нiж передбачено нормами, витрати бджiльництва, вiднесенi на запилювальнi культури, не збiльшуються.
Собiвартiсть грени складається з вартостi племінних коконiв i витрат на приготування грени (без вартостi гренажних ко! конiв з метеликами, що не вийшли, оцiнених за цiнами реалi! зацiї).
До собiвартостi сирих коконiв включається вартiсть грени за собiвартiстю її приготування або за ціною придбання, витрати на інкубацію грени, вигодовування черв’якiв i одержання ко! конiв. Собiвартiсть 1 ц сирих коконiв визначається дiленням витрат (без вартостi побiчної продукцiї) на масу вирощених си!
рих коконiв.
На пiдприємствах i в органiзацiях з племінної справи i штуч! ного осiменiння сiльськогосподарських тварин собiвартiсть спер! ми розраховується за видами плiдникiв. Готовою продукцiєю є вироблена i реалiзована у звiтному перiодi спермопродукцiя.
До собiвартостi розбавленої свіжоодержаної i реалізованої спер! ми плідників включають витрати на їх утримання та техно! логiчнi витрати (вартiсть хiмiкатiв i азоту, оплата працi спецiалiс! тiв, включаючи вiдрахування на соцiальнi заходи тощо). Для визначення собівартості сперми iз загальної суми виключається вартiсть побiчної продукцiї.
Собiвартiсть 1 дози розбавленої сперми визначається дiленням суми витрат поточного року на фактично реалiзовану сперму пев! ного виду тварин.
Собiвартiсть 1 дози розбавленої сперми плiдникiв власного виробництва та придбаної визначається дiленням загальної суми витрат, що складаються iз собiвартостi сперми власного вироб! ництва i вартостi придбаної сперми, на загальну кiлькiсть ре!
алiзованої розбавленої сперми.
Повна собiвартiсть однiєї дози реалізованої замороженої спер! ми визначається дiленням загальної суми витрат поточного року та вартостi реалізованої придбаної сперми на кiлькiсть проданої в поточному році продукцiї.
Заморожена сперма плiдникiв, одержана в поточному роцi, вiдображається в оперативному облiку на забалансовому рахун! ку за кiлькiстю (без вартiсної оцiнки).
Облiк витрат на заморожену сперму ведеться за окремими галузями тваринництва.
Витрати на доставку рiдкого азоту i сперми та вартостi азоту, що використовується для дозаправлення посудин Дьюара, на
пунктах штучного осiменiння щомiсяця списуються на витрати з реалiзацiї.
У пiдсобних (промислових) виробництвах собiвартiсть вироб!
леної продукцiї визначається на умовах франко!склад.
Собiвартiсть продукцiї пiдсобних виробництв, наприклад, під! приємств з переробки насiння соняшнику, що здійснюють пере! робку сільськогосподарської продукцiї, розраховується діленням витрат на переробку та вартостi переробленої продукцiї за дого! вірною ціною (без побiчної продукцiї) на кiлькiсть одержаної ос!
новної продукцiї.
У разi переробки власної i давальницької сировини кальку! ляцiя собiвартостi продукцiї здійснюється в два етапи: спочатку обчислюється собiвартiсть переробки одиницi сировини, для чого всi витрати на переробку (без вартостi побiчної продукцiї) дiлять на кiлькiсть переробленої (власної та давальницької) сировини (переробка давальницької сировини розглядається як виконання робiт на сторону), а потім визначається собiвартiсть власної готової продукцiї, для чого вартiсть сировини та суми витрат, пов’яза! них з її переробкою (без вартостi використаних вiдходiв і побiчної продукцiї за реалiзацiйними цiнами), дiляться на кiлькiсть влас!
ної готової продукцiї.
У плодоовочеконсервному виробництвi розраховується собiвар! тiсть кожного виду продукцiї. Для цього вартість перероблених овочiв i фруктiв (без вартостi вiдходiв за цiнами можливого їх використання) та iнших компонентiв (оцту, спецiй, солi), опла! та працi, відрахування на соцiальнi заходи працiвникiв прямо вiдносяться на вiдповiднi види консервiв. Витрати, якi не мо! жуть бути прямо вiднесенi на певний вид продукцiї (непрямi витрати), розподiляються мiж окремими її видами пропорцiйно кiлькостi вироблених умовних банок.
Аналогiчним чином розраховується собiвартiсть продукцiї пункту солiння, однак між видами продукцiї вартiсть компо! нентiв (солi, спецiй тощо) розподiляється за технологічними нор! мами, передбаченими рецептурою, а непрямi витрати — про! порцiйно кiлькостi виробленої продукцiї.
Непрямi витрати в сушильному виробництвi розподiляються мiж видами продукцiї пропорцiйно центнеро!дням.
Собiвартiсть продукцiї виноробного виробництва визначаєть! ся діленням суми витрат на виготовлення продукцiї, включаючи сировину i допомiжнi матерiали, використанi у виробництвi (без вартостi вiдходiв за реалiзацiйними цiнами) на кiлькiсть готової продукцiї. Непрямi витрати на виготовлення вина та виноматерiа! лiв розподiляються мiж видами продукцiї пропорцiйно кiлькостi, а при потребi враховується ще й тривалість її зберiгання.
У пiдприємствах та пiдроздiлах по переробцi i приготуванню кормiв розраховується собiвартiсть кожного виду одержаної про! дукцiї (вiтамiнно!трав’яного борошна, комбiкормiв, гранульованих кормiв, кормосумiшей тощо). Для цього вартiсть переробленої маси i добавок вiдноситься прямо на конкретний вид продукцiї, а непрямi витрати на переробку розподiляються пропорцiйно масi переробленої сировини.
Собiвартiсть виробленої продукцiї млинiв i крупорушок вклю! чає в себе вартiсть переробленої сировини та витрати, пов’язанi з її переробкою.
Для визначення собiвартостi кожного виду продукцiї (борош! на, дертi) вартiсть переробленого зерна та iншi прямi витрати вiдносяться безпосередньо на конкретний вид продукцiї, а не! прямi витрати на переробку розподiляються мiж видами про! дукцiї пропорцiйно умовнiй кiлькостi переробленої сировини. Для розрахунку використовується показник продуктивності млина у разi виготовлення конкретного виду продукцiї. Наприклад, якщо продуктивнiсть млина при переробцi зерна на дерть на 30 % вища, нiж при його розмелюваннi на борошно, то зерно, перероб! лене на борошно, перераховується в умовну продукцiю iз засто!
суванням коефiцiєнта 10, а на дерть — 0,7.
У хлiбопекарному виробництвi витрати вiдносяться на собi! вартiсть певного виду продукцiї, а суми, якi не можуть бути вiд! несенi безпосередньо, розподiляються мiж видами продукцiї про!
порцiйно виручцi вiд реалiзацiї.
Собiвартiсть окремих видiв продукцiї переробки молока (вер! шки, сметана, масло, сир тощо) визначається діленням витрат на виробництво конкретного виду продукцiї на її масу. При цьо! му з загальної суми витрат виключається вартiсть використаних вiдвiйок та iншої побiчної продукцiї за цiнами реалiзацiї. Не! прямi витрати розподiляються мiж окремими видами продукцiї пропорцiйно виручцi вiд реалiзацiї.
Для обчислення собiвартостi продукцію забою тварин i птицю оцiнюють за фактичною собiвартiстю. Розраховується фактична собiвартiсть м’яса окремих видiв тварин. Для цього до вартостi тварин додаються витрати на забiй i виключається вартiсть побiчної продукцiї (шкур, субпродуктiв першої та другої катего! рiї тощо) за встановленими цiнами чи цiнами можливої реалiзацiї. Результат дiлиться на кiлькiсть одержаного м’яса.
На птахозабійних цехах калькулюється собiвартiсть 1 ц охо! лодженого м’яса. Побiчну продукцiю (пух, пiр’я, пiдкрилок, не! стандартнi тушки, субпродукти, кров, кишки) слiд оцiнювати за цiнами можливої реалiзацiї.
У разi переробки кiлькох видiв птиці непрямi витрати птахо! забiйного цеху розподiляються з урахуванням продуктивності конвеєрної лінії для переробки окремих видiв птицi шляхом роз! рахунку кiлькостi умовних голiв з використанням таких коефi! цiєнтiв: дорослi кури i курчата — 1,0, качки — 2,0, iндики i гуси — 4,0. На конкретний вид продукцiї вiдносять безпосередньо вартiсть забитої птицi та використаних матерiалiв.